Негативні соціальні тенденції та як із цим боротися

За світовими стандартами, кожен громадянин повинен отримувати мінімум 95 доларів, аби мати можливість себе забезпечити найнеобхіднішим. Але на жаль, наразі ми маємо надзвичайно сумну статистику.

Прожитковий мінімум для різних груп населення відрізняється: середній показник становить 1784,8 грн, а до кінця 2019 року має складати 1952,8 грн - однозначно далеко від тих 95 доларів, що диктують світові норми. І це зважаючи на факт, що ціни ростуть із неймовірною швидкістю. 

За 2015 рік ціни на споживчі товари на послуги виросли на 48,7%, за 2016 на 13,9%, за 2017 на 14,4%, а за 2018 ще на 10,9%. Цей показник береться відношенням грудня цього року до грудня попереднього. 

За 2018 рік ціни на продукти харчування виросли на 8,8%, на комунальні послуги на 13,2%, а на медицинське обслуговування на 11,6%. І це лише найнеобхідніше. 

Тому більше 90% наших громадян економлять абсолютно на всьому: 40% на продуктах, 37% на комунальних послугах, а 33% навіть на ліках. 

У таких реаліях дуже важко виживати, коли від однієї лише нової квитанції мурашки по шкірі. І це в тих, хто має стабільну заробітну плату. Рахунки за опалення досягають цифри у 2-3 тисячі гривень і суттєво б’ють по кишені пересічного українця. 

Причиною такої космічної ціни є тариф на газ. Наразі для промислових підприємств вона становить 9792 грн за 1 тис. куб. м., а для українців - 8,55 грн за 1 куб. м. І ми ніякого впливу на цей процес не маємо.

Але найприкрішим у цій ситуації є те, що молоде покоління, бачачи негативну тенденцію в нашій країні, обирають на їх погляд найпростіший шлях та їдуть із нашої крани. Адже за кордоном їм можуть запропонувати вищу заробітну плату, а інколи й більше можливостей для розвитку власного потенціалу. 

Тому ми маємо шалений відтік робочої сили та нашого наукового потенціалу. Ми не володіємо точною цифрою наших співвітчизників, що виїхали за кордон, проте деякі експерти оцінюють їх кількість аж у 7 млн осіб. І більшість із них погоджуються на роботу, що зовсім не відповідає їхній освіті, інколи це надзвичайно важка праця, на яку не погодиться пересічний громадянин тої країни, в якій надали робоче місце українцю. 

Але з пенсіонерами ситуація куди важча. Якщо молодь має певні, навіть важкі, альтернативи, то вони залишаються сам-на-сам зі своїми матеріальними проблемами. І на жаль, це є інструментом маніпуляцій. Вони ладні віддавати квартири різноманітним фондам, що обіцяють забезпечити їх на старості років, проте не здатні навіть відрізнити шахраїв. У нас тисячі ошуканих пенсіонерів, які бажали лише одного - спокійної та ситної старості з наданням хоча б мінімальних медицинських послуг. 

В умовах, що склалися, нам конче необхідно: 

Звернути увагу на проблеми пенсіонерів та створити спеціальні програми, що будуть покликані забезпечити їх найнеобхіднішим, і ініціатива має, у першу чергу, йти від свідомих громадян, яким не байдуже як живуть похилі люди, що все життя працювали на благо нашої країни. Я впевнена, що таких безліч.

Повірити в молодь та підтримувати їхні ініціативи, сприяти розвитку їхнього потенціалу та давати можливості для розвитку особистості. Тоді я впевнена, що саме молодь зможе залучити значні інвестиції у розвиток нашої країни та показати на міжнародній арені, на що реально спроможні українці.