Сьогодні ми торжествуємо не стільки від зовнішньої перемоги над гонителями та єретиками, скільки від усвідомлення того, що ми перебуваємо в Істині, маємо можливість сповідувати Її та жити в Її світлі.
Чин Торжества Православ’я, який Церква звершує вже більше 1000 років, сьогодні набуває особливого значення.
Це свято було встановлено імператрицею Феодорою та патріархом Мефодієм одразу після відомого Константинопольського собору 843 року, який засудив єресь іконоборців.
Потрібно згадати, що борці проти святих ікон були людьми, які покладалися не стільки на силу слова, скільки на силу меча. Ініційована імператорами та підтримувана світською владою, боротьба проти зображень святих набула нечуваних масштабів та дуже швидко перетворилася на боротьбу проти самої Церкви.
Іконошанувальників били, кидали до в’язниць, відправляли у заслання, зрештою, нерідко вбивали. Проти них було піднято всю можливу міць держави - армія, поліція та просто активісти в буквальному значенні цього слова намагалися знищити Церкву. Ці жорстокі гоніння продовжувалися кілька десятків років, і в якийсь момент здавалося, що заснована Христом спільнота віруючих людей, які є Його Тілом, зникне з лиця землі. Проте, цього не сталося, адже Господь сказав, що «збудую Церкву Мою і ворота пекла не здолають Її».
Віруючі люди тих часів не мали іншої зброї, окрім молитви, не мали іншого захисту, крім Бога. Вони не хотіли комусь щось доводити, не хотіли помсти і не бажали зла. Вони прагнули до того, щоб спокійно молитися у своїх храмах і вільно сповідувати свою віру. Цікаво, що ті, хто знищували ікони, вривалися в храми та витягували звідти православних, теж називали себе християнами…
Церква тоді вистояла і перемогла.
Немає жодних сумнівів, що вона вистоїть і сьогодні. Ненависть та злоба, яка оточує нас, православних християн, не може тривати безкінечно, тому що завжди потребує нової енергії, яка рано чи пізно закінчиться. Захоплення храмів, фізичне насилля проти віруючих, агресія проти Православної віри - все це вже було в історії, і було не раз. Але завжди перемагав Христос, і та Істина, яку проповідує Його свята Церква.
І сьогодні ця Церква торжествує. Торжествує у місті Баранівці на Житомирщині, де агресивний натовп побив священиків та монахів, де з ігумені зірвали хрест, а монахиню, син якої загинув в АТО, били ногами. Торжествує у селі Лука-Мелешківська на Вінничині, де віруючі вже другу добу змушені ночувати у своєму власному храмі, щоб захистити його. Торжествує у Чернівецькій, Рівненській, Волинській, Тернопільській областях, де люди день і ніч моляться у своїх храмах, захищаючи їх від агресивних зазіхань. Торжествує по всій Україні, тому що віруючі Української Православної Церкви твердо засвідчують - вони бажають бути з Христом! Сьогодні ми торжествуємо не стільки від зовнішньої перемоги над гонителями та єретиками, скільки від усвідомлення того, що ми перебуваємо в Істині, маємо можливість сповідувати Її та жити в Її світлі. Адже Істина - це Сам Христос.
І повірте, як би жорстоко нас не переслідували, ми завжди будемо торжествувати, тому що можна захопити храми, забрати все, навіть життя. Єдине, чого від нас ніколи ніхто не зможе відібрати - це Христа. А там де Христос - там радість та невимовне торжество!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.