Що краще для Церкви?

Ще донедавна більшість українців не цікавилися церковною проблематикою, однак сьогодні вже важко знайти людину, яка хоча б віддалено не торкалася її.

Сьогодні досить часто у спілкуванні з православними християнами доводиться чути слова про те, що Церква, наразі, переживає важкі часи, а віруючих гонять і переслідують, зневажають та ображають.

Сперечатися з такою точкою зору вкрай важко, адже факти говорять самі за себе. Дійсно, людина, яка бажає залишатися вірною Христу і канонічній Церкві, досить часто змушена не тільки твердо відстоювати свою позицію, але й терпіти різноманітні спокуси від тих, хто тільки називає себе «віруючим християнином». 

Ми добре знаємо, що для Бога найголовніше - спасіння душі людини. Тіло - смертне, хворобливе і немічне, а душа - безсмертна, нетлінна і вічна. Саме тому, тимчасове перебування кожного з нас на землі - це лише невеличкий, з точки зору вічності, період нашого онтологічного визначення, вибору з ким бути, з Богом чи з дияволом. 

З огляду на це, всі наші хвороби, негаразди та проблеми повинні сприйматися через призму вічності і безсмертя, а не страждань та болю. Так, про ці речі важко говорити, але ще складніше їх збагнути. Саме тому, ми не можемо знати, чому Господь влаштовує наше життя так або інакше - ми тільки можемо вірити, що все визначене Богом обов’язково слугуватиме нам на краще. 

Це саме можна сказати і про долю Церкви сьогодні. Часи справді нелегкі, але це тільки зовнішня характеристика їх. Ажде, коли ми спробуємо поглянути на все, що коїться навколо, дещо ширше і глибше, то побачимо, що попри вагомі проблеми все ж виникають і позитивні моменти. 

Ще донедавна більшість українців не цікавилися церковною проблематикою, однак сьогодні вже важко знайти людину, яка хоча б віддалено не торкалася її. Питання церковних канонів, автокефалії, благодатності та догматичної чистоти вийшли далеко за рамки суто церковної дискусії і активно обговорюються не тільки в храмах, але й в домівках пересічних громадян. 

Більше того, з’явилася значна кількість тих, хто почав не просто цікавитися фактами з історії Церкви, а ретельно вивчати їх та поширювати свою зацікавленість на область богослів’я чи канонічного церковного права. А це означає, що все більше людей, стаючи на шлях пізнання істини, вже сьогодні чи з часом зрозуміють де справжня Церква, як містичне Тіло Христове, а де просто релігійна організація, яка називає себе «церквою». 

А приниження, цькування і навіть гоніння, які нині супроводжують життя вірян Української Православної Церкви, тільки очищають Її, а нас роблять сильнішими та зміцнюють нашу віру.