Отця Романа люблять і поважають його прихожани – Олег Володарський

В моєму Українському Храмі служать Богу істинні та патріотичні священики. Один з них – Роман Мануляк

 «Молитва за незрячих»

Господи, Отче наш милосердний!

Я уклінно звертаюсь до Тебе з мольбою.

Захисти і помилуй усіх Ти незрячих,

Проведи по життю нас Своєю рукою.

Дай нам, Боже, сили й терпіння

Не впадати у відчай й зберегти свою гідність,

Запали у серцях наших іскру любові,

Величну прекрасну, – і схожу на Вічність.

Хай любов ця зігріє зневірені душі,

Хай розтопить той лід, що стискає нам груди.

І в незрячих очах воскресить хай Надію,

Що життя у нас кращим буде.

Милий Боже! Я вірю, що слова ці почуєш.

За незрячих усіх попросити я мушу.

То ж, якщо не судилось нам бачить очима, –

Дай нам бачити серцем

І спаси наші душі! 

«Соціальне служіння для незрячих людей дуже потрібне. Воно потрібне і для духовенства, бо ми творимо добрі діла милостині. Ми співживемо, співплачемо, співрадіємо, співстраждаємо з незрячими людьми як духовні особи і бачимо, що їм потрібно. Вже за 5 років духівництва з незрячими я зрозумів, що їх не потрібно жаліти, а треба їм соціально допомагати. Перша така важлива допомога – видання «Молитовника» для незрячих людей українською мовою», – зазначив отець Роман Мануляк, духовний наставник незрячих Львівщини. (http://velychlviv.com/dlya-lvivskyh-nezryachyh-prezentuvaly-pershyj-ukrayinskyj-molytovnyk-shryftom-brajlya/)

Протоієрей Роман Мануляк, духовний наставник та голова паломницького центру «Покров», настоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці УПЦ Київського Патріархату у селі Чишки (Пустомитівський район, Львівщина).

Затишна церква в центрі села Чишки. І зовсім юний священик Роман Мануляк. Небайдужий. Совісний. Тією совістю, яка є в українця, коли Нація воює. В цей день він мав відспівувати померлого і це йому помітно боліло. Для кожного з прихожан знаходиться місце в доброму та щирому серці цього священика. 

Отець Роман трохи ніяковів перед камерою. У цієї людини в душі надзвичайно багато Божого тепла, котрим він щедро ділиться з кожним. Він багато сил та часу приділяє незрячим людям. Молиться з ними, спілкується, їздить на екскурсії, допомагає в проведенні змагань із шахів. 

Нехай мої думки, які є відображення найщиріших почуттів, нікого не образять. Священик, в моєму усвідомленні, це не той, хто проводить літургії та читає молитви. Священик – це служитель Господа, котрий віддає нам частинку своєї душі. Він готовий нею поділитися. Готовий допомогти.

Саме за це отця Романа люблять і поважають його прихожани. Цей українець усвідомлює, що не тільки прихожанин відповідальний перед Церквою, а, в першу чергу, Церква несе відповідальність перед своїми прихожанами. Ісус заповідав допомагати нужденним. Віра була дана для ЛЮБОВІ. Бог є любов. В цьому священику все це відчувається принциповою та контрастною лінією. Ми так часто говоримо про генетичний біль, про випробування, що дарує нам Всевишній…

Але як же неймовірно зігріває душу усвідомлення того, що на очах у Нації ростуть духовні наставники, для яких Україна – це часточка душі, невід’ємна складова них самих. 

Ми пишаємося та захоплюємося своєю молоддю. Ми мріємо про щасливе майбутнє для них. Вони гідні цього. Я часто згадую Михайла Омеляна, Кирила Кальницького, Романа Мануляка – такі юні, проте освічені українці, що абсолютно свідомо присвятили своє життя Нації і Богу. 

Дуже не хотілося закінчувати цей діалог з отцем Романом. Та йому треба було йти провести в останню путь померлого. З молитвою і Богом! І найсвященніше те, що при народженні, вінчанні, смерті ми молимося і віддаємо на волю Божу свою душу і свою долю. І саме тому вкрай важливо те, що поряд є чиста душа українського священика, що зрозуміє, вбереже від помилки, сумнівів, безвір’я.

У моєї Церкви є майбутнє. В моєму Українському Храмі служать Богу істинні та патріотичні священики. Вони вірують душами. Вони вірують собою. Вони вірують Україною.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми Роман Мануляк