Справа Хмельницького Майдану. Кому вигідно це саме сьогодні?

Серед організаторів та координаторів подій під будівлею СБУ за словами очевидців були Олександр Панікар та Сергій Скоробогатов.

19 лютого 2014 рік.

Акція протесту біля управління Служби безпеки України у м. Хмельницькому.

Невідомі (з числа мітингувальників) починають бити вікна у скляних дверях центрального входу Сбушної будівлі. Разом з цим, невстановлені особи застосовують вогнепальну зброю, в наслідок чого дві людини з натовпу отримали смертельні поранення, а ще приблизно 20 осіб (з них половина – співробітники СБУ) дістали поранення різного ступеню тяжкості.

За цією подією військова прокуратура Західного регіону невідкладно зареєструвала кримінальне провадження, начальнику Хмельницього управління СБУ Віктору Крайтору вручили повідомлення про підозру в перевищенні повноважень і заарештували. Але, в березні 2015 року військова прокуратура перекваліфікувала статтю на більш м'яку про "службову недбалість", а екс-керівник обласного управління СБУ став свідком і вийшов на волю.

У лютому 2017 року справу передали до Департаменту спеціальних розслідувань Генпрокуратури.

І тут розслідування справи переходить в зовсім інше русло. Основною версією Департаменту спеціальних розслідувань з самого початку була причетність до пострілів саме співробітників СБУ. Незважаючи на тривалий час розслідування, слідство під керівництвом С.Горбатюка так і не спромоглося надати достатні для таких звинувачень докази.  Тим не менш,  21.06.2018 ДСР повідомило співробітнику відділу ЦСО "А" УСБУ у Хмельницькій області В.Тарадаю про підозру в перевищенні влади, "що супроводжувалося насильством, болісними діями та застосуванням зброї, заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження з метою залякування потерпілого та інших осіб". При цьому, отримані військовою прокуратурою під час попереднього слідства факти свідчили як раз про відсутність доказів причетності співробітників "Альфи" до розстрілу мітингувальників. Зокрема, у ході слідства було з’ясовано, що під час несанкціонованого проникнення до будівлі СБУ у скляній прибудові Управління знаходились тільки мітингувальники, жодного охоронця "Альфи" там не було. Далі більше. Комплексна фоноскопічна та балістична експертизи безперечно довели, що постріли здійснювались не з приміщення Управління, а ззовні, де знаходились тільки мітингувальники. Це підтверджують і свідки з числа постраждалих та учасників нападу, які знаходились всередині будівлі, але не бачили ні хто стріляв, ні відкіля здійснювались постріли. Вилучені на місті події стріляні гільзи належали патронам калібру 9 мм (таких взагалі не було на озброєнні СБУ) та 5,45 мм, а потерпілі отримали поранення кулями 7,62 мм. Крім того, куля, вилучена з трупа Пагоди Д.О. була відстріляна з іншої зброї ніж та, що знаходилась на озброєнні даного Управління, а вилучена з тіла потерпілого Гуменюка М.М. частина кулі взагалі визнана експертами як саморобна.

Таким чином, безліч "темних" плям, невідповідностей, відсутність прямих доказів застосування спецпризначенцями зброї повинні були спрямувати слідство  Департаменту спеціальних розслідувань на вивчення інших версій події, зокрема свідому провокацію невстановлених поки що осіб (уявіть – пройшло 5 років, а осіб, що були у скляному тамбурі не встановлено!!!), спрямовану на захоплення зброї та знищення якихось документів під прикриттям начебто проявів "народного протесту". Адже, в будівлі Управління СБУ на той час знаходилось, на хвилинку, понад 1200 одиниць вогнепальної зброї, понад 30 кг вибухових речовин, понад 700 тис. бойових набоїв... І якщо б не виважені дії силовиків, хто знає скільки б ще було загиблих та постраждалих. Тому, навіть спроба звинувачення військовослужбовця СБУ, який у повній відповідності з статутом ЗС України мав всі підстави для застосування зброї, виглядає сумнівним кроком.

Цікаво, а як, на думку Департаменту спеціальних розслідувань повинен був діяти боєць спецпідрозділу "Альфа" по відношенню до невідомих осіб, які розбили вхідні двері та проникнули до режимного об'єкту з величезною кількістю зброї, набоїв та вибухівки  - може допомогти винести?

Звичайно, ні в якому разі неможливо замовчувати трагедію під стінами Хмельницького УСБУ, адже загинули люди. Загиблі Дмитро Пагор і Людмила Шеремет пішли до будівлі СБУ з щирою метою допомогти подіям на Майдані, які розгорталися в Києві. Але, чи в повній мірі розуміли справжні патріоти Хмельницького чим вони ризикують, атакуючи військові державні установи, які звичайно охороняли озброєні охоронці, що повинні були діяти в межах своїх повноважень та військових статутів у разі загрози нападу? Хто організував та спровокував неозброєних людей на захоплення будівлі СБУ, що явно не виглядало мирною акцією? Які цілі вони переслідували насправді?

Справжні кукловоди Хмельницького Майдану

Серед організаторів та координаторів подій під будівлею СБУ за словами очевидців були Олександр Панікар та Сергій Скоробогатов. Ці особи досить відомі кожному хмельничанину.

Перший, відомий з середини 90-х впливовий кримінальний авторитет обласного центру за кличкою "Панікар", колишній майстер спорту з вільної боротьби, тренер-селекціонер, випускник Кам'янець-Подільського педінституту. Банда "Мост" під керівництвом злочинних авторитетів "Моста" (Олександра Мостового) та "Панікара" зосередила свої зусилля на трьох основних перспективних напрямках: тотальне стягування данини з усіх торговців міста, крадіжки автомобілів з подальшим їх поверненням власникам за викуп і квартирні крадіжки, грабежі та вимагання.

Розробка угруповання "Моста" тривала три роки через те, що в трьохсоттисячному Хмельницькому було важко знайти бажаючих свідчити на слідстві і в суді про злочини, скоєні цими бандитами. Загострення пристрастей в період слідства і судових слухань у справі "Моста" було настільки високим, що, за деякими даними, саме тоді вперше в Україні була задіяна програма захисту свідків і учасників судочинства. Їх захищала група "Альфа" СБУ.

Надійшла оперативна інформація, що родичі підсудних готові піти на фізичне знищення головних свідків у справі. У грудні 1998-го за організацію збройного нападу глова банд-угруповання Олександр Мостовий отримав 2,5 року позбавлення волі, Панікар - 11 років. Вирок дивно м'який, якщо врахувати, скільки за плечима цих злочинців брудних справ. Очевидно, що запрошені з Києва адвокати добряче попрацювали. Після відбування покарання "Панікар" звісно не виправився, але став дуже обережним. Тому основною метою його псевдопартиотичної поведінки стало намагання будь-яким чином знищити всі компрометуючі матеріали щодо себе, які зберігались в приміщенні УСБУ. Недарма, разом із захопленням будівлі СБУ, кримінальний авторитет спланував і захоплення будівлі місцевої прокуратури.

Інший "герой" - Сергій Скоробогатий, отаман Хмельницького окремого козацького куреня імені Івана Нечая, не менше відомий місцевим мешканцям. До подій 2014 р. - активний  прибічник команди Януковича-Азарова, за допомогою яких намагався зайняти відповідне місце в українському козацтві. На засіданні Координаційної Ради з питань розвитку козацтва в Україні, яке відбулось в Києві  в березні 2013 року,  Скоробогатий разом з іншими аплодував виступу головуючого - колишнього міністра оборони М. Ежеля, який вихваляв політику Януковича та Азарова. А після революції гідності той же Скоробагатий з таким ж ентузіазмом "викривав" проступки вже тоді злочинної влади та намагався позиціонувати себе активістом Майдану та щирим патріотом. Участь у сумнівній "акції" захоплення Хмельницького УСБУ було обґрунтовано лише бажанням "пропіаритись" на проявах народного волевиявлення.

Самим  прикрим в цій ситуації стало те, що організатори провокації "Панікар" і Скоробогатий, провокуючи патріотично налаштованих хмельничан на насильницьке захоплення будівлі СБУ, розраховували на застосування вогнепальної зброї співробітниками СБУ, а коли це не вийшло, задіяли найманих вбивць для розстрілу невинних людей. І смерті Дмитра Пагора і Людмили Шеремет на їх совісті.

Після невдалої спроби захоплення будівлі СБУ "Панікар" спрямував всі зусилля, щоб ніхто не дізнався правди щодо його ролі в Хмельницькому майдані. Не знаємо, яким чином "Паникар" домовився з Горбатюком, але маємо, що маємо -  розслідування справи Хмельницького майдану в невмілих руках слідчих ДСР зайшло в глухий кут. Версія злочину з боку Крайтора та Тарадая "тріщить по швах", а іншої версії ГПУ чомусь не розглядає.

Хто згадує про справу Хмельницького Майду саме сьогодні?

А згадує журналіст Юрій Бутусов, який був одним з постраждалих журналістів в грудні 2013 року під час євромайдану, отримав відкриту черепно-мозкову травму і струс мозку.

Для нього ця тема, як бачимо є близькою. Але це зовсім не означає, що не розібравшись та піддаючись неприємним спогадам пан Бутусов має право звинувачувати невинних та називати вбивцями.

Стаття Ю.Бутусова на Цензор.нет зі звинуваченнями СБУ в захисті спецназівця "Альфи" Віталія Тарадая, який позиціонується автором не інакше як вбивця героїв Небесної сотні, викликає стійке почуття дежавю — десь ми таке чули.

І не дарма — щорічно, в річницю трагічних подій на Хмельницькому майдані Бутусов, та йому подібні практично дослівно цитують звинувачення СБУ в розстрілі протестувальників біля Хмельницького УСБУ. Викликає подив інше - в період між черговими річницями нічого не відбувається, того ж Бутусова ніяким чином не хвилює як просувається розгляд справи в ГПУ під керівництвом його друга – заступника начальника Головного слідчого управління начальника управління спеціальних розслідувань С.Горбатюка.

Епілог

Речниця СБУ Олена Гітлянська висловила з цього приводу чітку позицію спецслужби - підозра співробітнику "Альфи" сфабрикована.

У результаті Генпрокурор Ю.Луценко вивчив всі напрацювання "наполегливої роботи" слідчих та прокурорів Департаменту спецрозслідувань і прийняв єдине правильне рішення — передати розслідування  подій на Майдані у Хмельницькому з управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури до новоствореного ДБР.

Сподіваємось, що це виб'є підґрунтя з-під ніг тих, хто страшно боїться об'єктивного розслідування справи, а справедливе, виважене рішення по цій справі дозволить нарешті визначити, хто насправді стояв за трагічними подіями у Хмельницькому 19 лютого 2014 року.