Православна віра - це не магія, яка не потребує від людини змін. Навпаки, ми постійно повторюємо, що зовнішня діяльність має обов’язково призвести до внутрішньої переміни.
Сьогодні Церква пропонує нашій увазі уривок Євангелія від Луки, в якому Господь порівнює Царство Небесне з вечерею, на яку Господар запросив багатьох своїх друзів. Проте, кожен із запрошених відмовився від участі у бенкеті, мотивуючи свою відмову різними буденними справами. Один купив поле і пішов його оглянути, інший придбав п’ять пар волів і хотів спробувати їх в роботі, третій - одружився. Тоді Господар наказав своєму рабу позвати скалічених, сліпих, кривих, убогих та взагалі всіх, кого зустріне на дорозі. Закінчується ця притча словами Христа: «Багато покликаних, та мало вибраних» (Лк. 14, 16-24).
Ми так детально зупинилися на цій Євангельській розповіді, бо вона стосується кожного з нас. Більшість з тих, хто живе у нашій країні, вважає себе християнином та був покликаний через Таїнство Хрещення прийняти участь у святковій Трапезі Господній і стати членом Церкви Христової. Кожного недільного дня цей заклик актуалізується під час Божественної Євхаристії. Чи відповідаємо ми на нього належним чином?
Чомусь, неправильно вважається, що християнином можна бути без приналежності до Церкви. Часто говорять, що віра в Бога має бути в душі, а все інше не є важливим. Дійсно, сперечатися з сентенцією про присутність Бога в душі людини ніякого сенсу немає. Наша душа, за словом блаженного Августина, створена так, що тільки Бог може заповнити її та дати людині сенс для існування. Проте, це не означає, що подібне відбувається автоматично, без будь-яких зусиль з боку людини. Ні, наша православна віра - це не магія, яка не потребує від людини змін. Навпаки, ми постійно повторюємо, що зовнішня діяльність має обов’язково призвести до внутрішньої переміни.
Христос закликає кожну людину до покаяння, тому що тільки через нього можна досягнути Царства Небесного. Але ж, погодьтеся, покаяння - це не просто вербальне визнання своєї неправоти та гріховності. В першу чергу, покаяння передбачає відмову від гріха та гріховних справ. Проте, навіть така відмова, сама по собі, ще не зробить людину досконалою. Саме тому пророк Давид промовляв: «Ухилися від зла та сотвори благо». Ось, чому можна стверджувати, що суть покаяння полягає у відмові від гріха та творінні добрих справ. Тобто, покаяння - це активний, а не пасивний стан.
Звідси випливає, що і віра є станом активним. Власне кажучи, вірити в Бога потрібно не тільки в своїй душі, але й своїми справами та всім своїм життям. На жаль, приходиться часто бачити як люди, які вважають себе віруючими християнами, живуть, насправді, немов язичники. Для них бізнес, домашні справи та бажання отримати похвалу від інших важливіші за виконання заповідей Божих та особистих стосунків із Творцем. Ось про таких людей і говорить Христос в притчі про званих та вибраних.
Скільки разів нам доводилося зустрічатися з тими, хто своє небажання відвідувати храм Божий оправдовує відсутністю часу? Хто свою зневагу до Церкви виправдовує домашніми справами? При цьому, зазвичай, такі люди знаходять час на відвідування соцмереж, перегляд непотрібних фільмів та передач, марнотратне спілкування...
У підсумку, відмова від присутності на святковій Трапезі, яку пропонує Господь кожного недільного дня - це, зрештою, відмова від Царства Небесного.
Власне кажучи, від відповіді на заклик Божий і залежить наше з вами життя. Варто пам’ятати, що християнство - це дія, яка вимагає конкретних справ, а не красивих слів. Ось про що сьогодні говорить нам Свята Церква.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.