Народні обранці не повинні займатися питаннями Церкви та релігії, а піклуватися про покращення рівня життя, зниження тарифів, збільшення пенсій та зарплат, економічне зростання країни.
В новітній історії нашої незалежної України важко згадати схожу ситуацію, коли б всупереч основному закону держави приймалися якісь інші закони. Мова йде про законопроект 5309 (щодо назви релігійних організацій, керівний центр яких знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України). Вчора він був проголований Верховною Радою України. Більше того, вчорашнє рішення Парламенту не тільки порушує Конституцію України, але й ставить палки у колеса євроінтеграційним процесам нашої держави, адже йде всупереч з основними правами і свободами будь-якого цивілізованого суспільства, а саме правом на свободу віросповідування.
Здавалося б, пройшли ті часи, коли влада диктувала громадянам країни в яку Церкву їм потрібно ходити, за кого і як молитися. Сьогодні ж ті, хто на словах зрікаються комуністичного минулого України, на справах повертають його. Очевидно, що народні обранці не повинні займатися питаннями Церкви та релігії, а піклуватися про покращення рівня життя, зниження тарифів, збільшення пенсій та зарплат, економічне зростання країни.
В цьому контексті варто згадати слова із 6-ї новели святого імператора Юстиніана Великого, що лежать в основі нормального співжиття Церкви і держави: «Найбільші блага, даровані людям вищою благістю Божою, суть священство і царство, з яких перше (священство, церковна влада) піклується про божественні справи, а друге (царство, державна влада) керує і піклується про людські справи». Тобто, кожен повинен займатися своїми справами, а не брати на себе ті обов’язки, до яких немає ні відповідних знань, ні хисту, ні благословіння Божого.
Разом з тим ми, православні християни, не повинні надмірно переживати через те, що сьогодні відбувається навколо нас. Немає нічого дивного чи незвичайного в тих спокусах і випробуваннях, які нам доводиться і ще доведеться пережити. Сам Христос попереджав своїх послідовників, що прийдуть такі часи коли «будуть ненавидіти всі за ім'я Моє, але і волос з голови вашої не впаде без волі Отця вашого». І далі Господь чітко вказує нам на те, що потрібно робити в такій ситуації, коли нас переслідуватимуть: «терпінням вашим спасайте душі ваші» (Лк. 21, 17-19).
Протоієрей Олександр Мень, цей талановитий священнослужитель і богослов, вбитий руками безбожників, дав прекрасне визначення терпіння: "Терпіння - це зовсім не стан худоби, яка все терпить. Це не приниження людини - зовсім ні. Це не компроміс зі злом - ні в якому разі. Терпіння - це є вміння зберігати незворушність духу за тих обставин, які цій незворушності перешкоджають. Терпіння - це є вміння йти до мети, навіть тоді, коли зустрічаються на шляху різні перешкоди. Терпіння - це вміння зберігати радісний дух, коли занадто багато скорботи. Терпіння є перемогою і формою мужності. Ось що таке терпіння сьогодні".
Слідкуючи за усіма подіями і перипетіями, що зараз відбуваються з нашою Українською Православною Церквою та її вірними чадами, слід пам’ятати про дві речі: через гоніння Церква очищується, а терпінням ми спасаємо свої душі!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.