Все, що є в Церкві, має своє чітке призначення і прагне досягнути єдиної мети - спасти людську душу від диявола, смерті та гріха.
Один з найбільш видатних богословів минулого століття, який своє життя закінчив у соловецьких таборах, протоієрей Павло Флоренський писав, що будь-яка релігія передбачає культ. За його словами без культу релігії просто не існує, тому що вона перетворюється на якісь суб’єктивні враження про Бога.
Разом з тим, наявність культу зорганізовує людину у поклонінні Творцю. При чому слід пам’ятати, що поклоніння або вираз релігійного почуття, не може бути довільним, подобається це комусь чи ні. Поклоніння здійснюється в Церкві, а вона, в свою чергу, є Божественною, не людською установою. Заповіді Божі були дані першому релігійному зібранню, яке мислило себе народом Божим, - древнім іудеям. Для того ж народу Божого була написана Свята Біблія, зрештою, народом Божим називає себе і Церква.
В Євангелії Христос каже, що Він є Тим, Хто створив Церкву. Це означає, що Церква живе згідно тих законів і правил, які продиктовані Духом Святим. Людина не може змінювати їх навіть тоді, коли вони їй не подобаються. В такому випадку вона повинна змінюватися сама. Саме тому, наш Предстоятель Блаженніший Митрополит Онуфрій постійно підкреслює, що намагання підкорити собі, своїм бажанням та амбіціям Церкву - це шлях в нікуди. І це дійсно так, тому що Церква ніякої шкоди від цих намагань на зазнає і все одно залишиться незмінною, адже за словом Христа, навіть «врата ада не здолають Її», а от для самої людини такі спроби стануть нездоланною перешкодою в духовному житті, і не тільки.
Ситуація, яка сьогодні уже склалась по відношенню до нашої Церкви, не нова. Завжди, протягом всієї історії, знаходились окремі політики чи політичні сили, які намагалися використати Церкву у своїх власних інтересах, і розглядали її як засіб для досягнення певної політичної мети. Чим це закінчувалося, усім відомо - нічим добрим. І це тому, що людина може тільки прийняти те, що їй дає Церква, але не змінити. Адже все, що є в Церкві, має своє чітке призначення і прагне досягнути єдиної мети - спасти людську душу від диявола, смерті та гріха.
Разом з тим, не потрібно забувати, що Церква складається не тільки зі святих і небесних сил, але й з простих людей, у яких є такі ж самі проблеми і недоліки, що і у всіх інших. Різниця між ними полягає в тому, що людина віруюча хоче змінитися, хоче стати кращою і бореться з гріхом. Однак, це не означає, що вона миттєво змінюється, як тільки стає частиною Тіла Христового, бо зміни - це шлях клопіткої праці, яка продовжується все життя.
Ілюзія, що можна змінити церковний устрій, виникає якраз у тих, хто звертає увагу на недоліки віруючих. Проте, ми самі знаємо над чим нам потрібно працювати і добре усвідомлюємо, що міняти треба не Церкву, а себе.
Церква існуватиме на землі навіть тоді, коли ми станемо пилом, з якого був створений наш праотець Адам. А ось питання, чи ми будемо після своєї смерті частиною Її чи ні, - залишиться відкритим. І дати відповідь на нього можемо тільки ми самі.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.