Єдність у любові

Для того, щоб єднання стало можливим, має бути виконано декілька умов. Перша з них - це свобода. Друга - це любов.

Сьогодні в Україні майже постійно звучать слова про єднання. І дійсно, єднання народу навколо спільних проблем може допомогти ці проблеми вирішити або зробити їх не такими страшними чи менш важкими. Недарма ж людину називають «соціальною істотою», тобто істотою, яка завжди прагне розділити свою радість чи, навпаки, свою скорботу ще з кимось.

Проте, для того, щоб це єднання стало можливим, має бути виконано декілька умов. Перша з них - це свобода. Адже погодьтеся, що примусити когось радіти або плакати разом із нами просто неможливо. Тут пригадується один досить дивний і разом з тим страшний історичний епізод. Ірод Великий (той самий, який шукав смерті Богонемоляти Христа) прекрасно розумів, що не заслужив на любов свого народу. Саме тому, перед тим як померти, він віддав наказ, щоб вірні йому солдати убили членів родин знатних вельмож. Таким чином, Ірод сподівався, що народ в день його смерті все одно плакатиме, хоча й не за ним.

Проте, у солдат вистачило мудрості не виконувати наказ свого повелителя і день смерті Ірода не став народною трагедією. Однак, така спроба хоч якось привернути увагу до своєї особи не може вважатися нормальною. Адже, плакати за померлим царем люди можуть тільки в тому випадку, якщо він жив заради них. А без свободи - це неможливо. Так само, як неможливо примусово радіти. Саме тому, Христос уподібнює Царство Небесне весільному святу, на яке приходять тільки ті, хто хоче розділити радість із нареченими. Друга умова єднання витікає з першої - це любов. Зрозуміло, що без любові, а також без таких чеснот як повага, взаємопорозуміння та терпіння, які походять від любові, будь-яка спроба єдності недовговічна. Причому, любов, як каже нам апостол Павло, передбачає відмову від власного егоїзму, говорить про пошук Божої правди, а не про пошук «своєї правди».

Насамкінець, любов - це життя заради іншого. На превеликий жаль, сьогодні ми є свідками неймовірно великої кількості розлучень. І причина більшості із них полягає в тому, що хтось ставить свої власні інтереси чи бажання вище від інтересів іншого, від інтересів сім’ї. Люди виявляються неготовими нести той хрест, який взяли на себе. І тому тікають від нього, намагаючись реалізувати свої власні бажання. Вони хочуть не служити, а володіти, а значить і об’єднати тих, хто прагне до влади над іншим, - просто неможливо.

Якщо немає любові, то не може бути і єдності. Тому, коли сьогодні із вуст різних політиків, державних діячів та наших співгромадян звучать слова про єднання, хотілося б нагадати їм про ці дві умови, за яких воно може бути справжнім і довговічним - свобода та любов.

Зауважимо, що навіть Господь-Вседержитель не примушує нас до єднання із Ним, порушуючи при цьому нашу свободу або нехтуючи любов’ю. Тим більше не мають права робити цього такі самі люди, як і ми. Для того, щоб досягнути єдності, ми маємо спершу навчитися поважати один одного, терпіти недоліки кожного та любити ближнього. Якщо цього не буде, то примарна єдність, створена штучно, не тільки не встоїть, а розвалиться з великим гуркотом, і під своїми уламками надовго поховає навіть думку про спільну справу.