День захисника України – свято лише військових???

Захищати свій рідний дім, свою країну - таке під силу лише тим, хто сильний духом!

Існує багато професійних свят, як цивільних, так і військових… Освітяни, медичні працівники, аграрії, військові, економісти, правоохоронці, державні службовці, вогнеборці, журналісті, водії, зв’язківці, програмісти… і ще безліч цікавих і таких потрібних людству професій! В Україні мало не кожна професія має свій державою встановлений особливий день, коли вшановують найкращих представників, пишаються своїми досягненнями, окреслюють плани на майбутнє!!!

Три роки поспіль 14 жовтня на державному рівні у нашій країні відзначають День захисника України. А ще цього дня святкують день Українського козацтва, день створення Української повстанської
армії та велике релігійне свято православних християн – день Покрови Пресвятої Богородиці, покровительки українського козацтва й усіх
українських збройних формувань. Богородиця була заступницею козаків у
походах, шанували її й захисники  Української Народної Республіки. У роки Другої світової війни, попри радянську атеїстичну пропаганду,
багато українців - солдатів радянської армії перед боями з нацистами зверталися до Пресвятої Богородиці Діви Марії з молитвою про порятунок та перемогу.

Традиційно цього дня пройдуть урочистості у містах і селах, напередодні у середніх та вищих навчальних закладах проведуть уроки з військово-патріотичного виховання! Окремі «захисники» за особливі здобутки отримають нагороди чи відзнаки… Сподіваюсь, не забудуть і про родини тих, хто вже віддав своє життя за Україну, відвідають тих, хто волею долі лишився жити, але втратив, захищаючи нас з вами, найдорогоцінніше – своє здоров’я! Але прийде новий день… і «захисник» знову на передовій боронитиме іноді ціною свого життя чийсь мирний сон та віру у краще майбутнє!

Так вже склалось, що більшість вважає «захисником» людину у військовому однострої, який зі зброєю у руках боронить наш мир та спокій, а «день захисника» - святом лише військових та правоохоронців, забуваючи про тих, хто незалежно від вибору професії, при першій нагоді встав на захист України за покликом свого серця, адже Батьківщину як і батьків не обирають, її люблять просто за те, що є, і захищають як найцінніший скарб, як найрідніше, що є у світі.

Це і добровольці, які одними з перших з самісінького Майдану вирушили на Донбас у квітні 2014 року захищати наш суверенітет та територіальну цілісність. Це і медики, які врятували не одного воїна, під час бою винісши на своїх плечах чи провівши у складних польових умовах без світла надважкі операції. Це і волонтери, які під щільними ворожими обстрілами іноді ціною власного життя доставляли на передову такі потрібні нашим військовим тепловізори, бронежелети, спорядження, обмундирування, ліки, харчі та воду, а назад вивозили поранених.

Всі вони теж є нашими захисниками, адже без їх допомоги та підтримки, без їх наполегливості та самовідданості, без їх безкорисливості та такого сильного почуття патріотизму хтось не дочекався б додому з неоголошеної війни на Донбасі батька, сина, чоловіка чи коханого, а втрати були б набагато більшими!!!!!!

І як тут не згадати наших побратимів, які, хоч і не є громадянами України, вже котрий рік поспіль на Сході України зі зброєю у руках нарівні з нашими воїнами відстоюють право українців бути незалежними!!! Це грузини, чеченці, білоруси, болгари, італійці, хорвати, фіни, норвежці, словени, чехи, литовці, американці, поляки, іспанці, французи, росіяни… скільки їх достеменно не відомо, але всі вони заслуговують, аби і їм низько вклонитись за їх подвиг в ім’я України!

А є ще й ті, без яких сьогодні не було б України як самостійної держави, які, наближаючи великий День перемоги травня 1945 року, у лютий мороз у складі партизанських з’єднань або загонів українських національних визвольних сил ОУН / УПА підривали ешелони з нацистською військовою технікою в тилу, у складі регулярних військ радянської армії у битві за Дніпро звільняли Україну від німецько-фашистських загарбників! І хоч їх, наших почесних та славетних ветеранів вже зовсім мало тупотить цим світом, вони до кінця своїх днів залишатимуться нашими захисниками та визволителями від нацизму, нехай і з посивілим волоссям на чолі!

Як не згадати тих, хто у важкі післявоєнні роки голоду та розрухи боровся з бандитизмом, хто захищав її кордони…

У далеку давнину на захисті наших територій були мужні та самовіддані козаки, які боронили нашу рідну землю від турецької навали. Хто знає, можливо, саме завдяки ним територія сучасної України не стала частиною Османської імперії!!! Слава про їх хоробрість та доблесть живе і донині!

І немає жодної різниці «захисник» чоловічої чи жіночої статі! Наразі близько 7 тисячі жінок захищають рідну землю у районі проведення Операції об’єднаних сил на Донбасі. А скільки їх було у роки Другої світової війни!!! І скільки щодня заступає на варту захисту!

«Захисник» немає статі та немає віку. Єдине, що ним рухає і що об’єднує – бажання зробити так, щоб українці жили на своїй мирній землі, діти мали світле майбутнє, а особи похилого віку – спокійну захищену старість!

Зі святом Вас, любі наші захисники! Повертайтесь додому живими! Слава Україні!