«За 27 років незалежності – 68 загиблих журналістів, може вже досить!!!

Загиблим журналістам присвячується!!!

Щорічно у третю п'ятницю вересня, вже понад 10 років в Україні вшановують пам'ять журналістів, які не зі своєї волі пішли з життям за те, що не змовчали, не утаємничили, не продались за кольорові папірці, які називаються «баблом», а доносили до нас з вами правду, якою б вона не була! Тих, хто хотів зробити світ навколо чеснішим, щирішим та благороднішим! Хто хотів жити і ростити молоде покоління у правовій державі під назво «Україна»!

За 27 років незалежності в нашій державі загинуло 68 самовідданих безстрашних сміливців - журналістів, навіки замовчати яких змусили лише позбавивши найціннішого скарбу - життя! Чиясь смерть, як на весь світ відомого журналіста Георгія Гонгадзе, назавжди змінила хід історії України, а чиясь – пройшла непомітно для суспільства, не набувши широкого розголосу.

І це вершина сумної статистики, за якою ховаються ще й численні факти залякувань, шантажу, побиття, пошкодження майна, з якими мало не щодня стикаються воїни інформаційного невидимого фронту у ході своїх «гарячих» журналістських розслідувань!

А скільки ще тих, хто залишився жити, але назавжди відмовився від своїх намірів на весь світ розкрити таємниці корупційних схем наших можновладців, розповісти про їх рахунки в офшорах та майно за кордоном, мільярдні статки та «золоті батони», багато гектарні маєтки з власними церквами за височенними парканами з приватною охороною, про їх участь у «кришуванні» притонів та наркобізнесу, мільйонні «відкати» за тендери та «тіньові» оборутки, про надприбутки, отримані від контрабанди на кордоні … Варто було тільки на крок наблизитись до розгадки захованої за сімома печатками таємниці їх статків – і одразу лунав вибух підірваного авто, постріл у потилицю або з’являлись «братки» з вимогами «хочеш жити – мовчи, а не то замовкнеш назавжди»!

З часу Революції Гідності пройшло майже п’ять років… Здавалось, за цей час наша країна повинна була змінитись на краще. Заради очищення влади від корупційної складової, нових облич чесних та порядних політиків з європейськими людськими цінностями на Майдані гинули люди… Але все пішло не так, як хотілось та бажалось, про що мріялось та на що сподівалось. І журналістика не є винятком. З кожним роком тиск на журналістське середовище стає все більш помітним та зухвалішим…

За даними Генеральної прокуратури України протягом 2014 – 2017 років було зафіксовано близько 700 фактів порушення прав журналістів в Україні та зареєстровано понад 500 кримінальних проваджень за ст. 171 («перешкоджання законній професійній діяльності журналістів»), ст. 345-1 («погроза або насильство щодо журналіста»), ст. 347-1 («умисне знищення або пошкодження майна журналіста»), ст. 348-1 («посягання на життя журналіста»), та ст. 349-1 («захоплення журналіста у заручники») Кримінального кодексу України. З них близько половини були закриті ще на стадії слідства, і тільки близько 10% потрапили в . Решта - а це майже 40% усіх справ – роками так і знаходяться на стадії слідства: їх і не закривають, але і не направляють до судів.

Статистика січня – серпня 2018 року вражає: за вісім місяців експерти Інституту масової інформації зафіксували в Україні загалом 168 випадків порушень свободи слова у 23 регіонах.

Найбільшу кількість порушень зафіксовано в категорії «перешкоджання законній професійній діяльності журналістів» – 67 випадків (на противагу 57 випадкам за аналогічний період 2017 року); 24 випадки за фактом «погроз і залякування журналістів» (22 випадки у 2017 році), 22 випадки «побиття» (19 - у 2017 році). Порушували переважно право журналістів на професію приватні особи, правоохоронці, місцева влада та депутати. І така ситуація є незмінною вже кілька років. От і виходить, що з кожним роком професія журналіста в нашій державі є все не безпечнішою…

Протягом 2017 року слідчим підрозділом Національної поліції України розпочато 255 кримінальних проваджень за злочини, пов’язані з перешкоджанням професійній діяльності журналістів. З них всього 17 скеровано до суду!!! А 168 проваджень було взагалі закрито. Загалом лише одна з дванадцяти кримінальних справ за злочини проти журналістів доходить до суду!!! І то це не гарантія, що винуваті понесуть законне покарання!

Системна безкарність та вседозволеність призводить до того, що побиття, агресія, загалом перешкоджання професійній журналістській діяльності стало прийнятним у суспільстві. Не заперечуватиму, що у журналістському середовищі часто – густо зустрічаються ті, хто за бажанням легкої наживи втрачає останні краплини совісті та честі, попирає журналістську етику, хто копирсається у брудній білизні, висмоктуючи з пальця псевдо сенсації, які при зверненні до суду за відстоюванням «власної честі та гідності, ділової репутації» лопаються як мильна бульбашка! Але нехай це залишається на їх совісті, якщо вона у них є!

Загалом же, більшість журналістів користується у своїй діяльності нормами журналістської етики, не шкодуючи свого життя заради того, аби наше суспільство мало гарантовану Конституцією України право на інформацію. І як не вшанувати пам'ять та не згадати київського репортера газети «Вести» а Веремія , побитого і застреленого майданівської ночі 19 лютого 2014 року… журналіста газети «Sportanalytic» (Київ), редактора Вікіпедії Ігоря Костенка, застреленого снайпером під час Євромайдану 20 лютого 2014 року… редактора газети «Надросся» (Корсунь-Шевченковський, Черкащина) Василя Сергієнка, викраденого та убитого невідомими 4 квітня 2014 року... загиблого
2 травня 2014 року під час пожежі в одеському Будинку профспілок журналіста та музичного критика а Іванова… репортера , редактора новин «Нового каналу», «5 каналу», «ТСН», а Задоянчука, який загинув 4 вересня 2014 року під час обстрілу російськими артилерійськими системами українського підрозділу у с.  Новоайдарського району Луганської області… головного редактора газети «Криминал-Экспресс», автора книг «Хроніка донецького бандитизму» і «Антологія замовного вбивства» а Кучинського , убитого 29 листопада 2014 року разом із дружиною в дачному селищі Богородичне під Слов'янськом Донецької області… військового кореспондента, заступника редактора ТРК «Бріз» Міністерства оборони України, капітан-лейтенанта а Лабуткіна, який загинув 16 лютого 2015 року під час боїв за Дебальцеве, виконуючи обов’язки прес-офіцера сектора «С» антитерористичної операції… фотокореспондента газети «Сегодня» Сергія Ніколаєва, який загинув разом із супровідником Миколою «Танчиком» Флерко́м (підрозділ ) під час мінометного обстрілу селища Піски на Донеччині 28 лютого 2015 року… головного редактора хмельницької газети «Нетішинський вісник» Ольгу Мороз, убиту 15 березня 2015 р. у власному будинку… засновника газети «Віддзеркалення», співзасновника онлайн-видань ProUA і «Обком» Сергія Сухобока, життя якого обірвали невідомі на київських Русанівських садах 13 квітня 2015 року… білоруського, російського та українського журналіста телебачення, радіо та періодичних видань, а Шеремета, життя якого зупинилось 20 липня 2016 року у Києві в результаті вибуху автомобіля… Світла і вічна їм пам'ять!

Вже стартувала передвиборча кампанія в Україні. І дай Боже, щоб на нашій рідній землі ніхто більше не став 69-м у сумнозвісному списку загиблих журналістів при виконанні своїх обов’язків!