Блакитно-жовтий прапор незалежної України – символ свободи та незламності!!!

У кожного державного символа своя історія, своє значення. Блакитно-жовтий державний прапор України - не виняток!

Блакитно-жовтий прапор незалежної України –
символ свободи, сили духу та незламності народу!!!

На світі є багато прапорів,

Ті прапори всіляких кольорів.

Та був і є такий безсмертний прапор,

Де квітне небо й золото хлібів.

Мирослав Воньо

Назва країни, її столиця, мова, прапор, герб та гімн – це ті невід`ємні атрибути будь-якої держави, які відрізняють її з-поміж інших, у сукупності створюючи своєрідну неповторність та автентичність. Їх наявність не просто символічна, кожен з них має свою довгу історію, оповіяну легендами та підкріплену правдивими фактами. Державні атрибути країни зрозумілі та близькі кожному її громадянину, рідні на генетичному підсвідомому рівні. Державними символами пишаються, їх цінують і шанують, плекають та бережуть понад усе…

Так вже історично склалось, що нащадки славетних воїнів прадавньої Київської Русі живуть в неподільній, унітарній та суверенній державі з мелодійною назвою «Україна». Її столицею не випадково обрано прекрасне місто Київ, яке розкинулось на могутніх Дніпрових кручах, у красу та велич якого не можна не закохатись, його минулим не можна не пишатись. Як тут не згадати ставший класикою пісенний твій Дмитра Луценка та Ігоря Шамо «Як тебе не любити, Києве мій!» Київ витримав нашестя Золотої Орди, пережив Першу світову війну, вистояв та зміг відбудуватись з руїн після Великої вітчизняної війни 1941-1945… І зараз він розвивається на законами мегаполісу, радо приймаючи у свої обійми нових мешканців…

Державною мовою спілкування та документообігу в установах та організаціях, органах влади та управління нашої держави є українська, однак у побуті кожен громадянин жодним чином не обмежений у своїх правах спілкуватись тією мовою, яка є для нього рідною та близькою! Державна мова згуртовує та об’єднує, возвеличує та примножує. Народ, який не шанує своєї мови, перестає бути єдиним цілим, перестає бути народом, а перетворюється у населення.

Державним гербом вибрано знак Княжої Держави Володимира Великого тризуб, зображення якого розміщується на печатках органів державної влади та управління, судових органах, грошових знаках і знаках поштової оплати, службових посвідченнях, бланках державних установ тощо.

З проголошенням Україною своєї незалежності та обираючи текст для державного гімну, неспроста вибір пав на величні рядки Павла Чубинського «Ще не вмерла України і слава, і воля», покладені на музику Михайла Вербицького… І ось уже майже три десятиліття без цього музичного твору не проходить ні одна державна чи спортивна подія, ні одне свято! Він є музикальною візитівкою держави «Україна» на світовій арені під час урочистих заходів!

Національним прапором нашої Батьківщини визнано блакитно-жовте полотнище, яке символізує блакитне українське небо над ланами золотого збіжжя. Прапор – це не просто стяг матерії певного кольору, це символ нашої нації, яка може сягнути неба, але пам’ятає свої корені на землі. Сьогодні наш блакитно-жовтий прапор знають у багатьох країнах світу, і не лише як наш державний символ, а перш за все, як символ свободи та відваги, сили духу та незламності, під яким наш народ йшов до самостійності, та під яким продовжує стверджуватись як нація.

З прапором незалежної України наші спортсмени виборювали спортивні вершини і продовжують підкорювати невидані до цього часу висоти. Своїми досягненнями назавжди увійшли в історію українського спорту найкращий футболіст в історії незалежної України Андрій Шевченко, всесвітньовідомі боксери брати Клички, славетна фехтувальниця Ольга Харлан, «золота рибка» Яна Клочкова, веслувальник Юрій Чебан і звісно ж чемпіонка світу з фігурного катання Оксана Баюл, завдяки здобутому у 1994 році на Олімпійських іграх у Ліллеаммері золоту якої вперше на флагштоку замайорів український блакитно-жовтий прапор, а світ почув державний гімн України...

Назавжди залишаться у пам’яті спортивних шанувальників сльози гімнастки Лілії Подкопаєвої під час підняття державного прапора України на XXVI Олімпійських іграх у Атланті, де вона посіла перше місце в абсолютній першості, перше місце у вільних вправах, друге місце на колоді… Якщо ж сумарно порахувати, скільки державний прапор України підіймався на знак пошани при перемогах наших спортсменів у тих чи інших змаганнях за весь час незалежності України - число вражатиме кількістю цифр…

На сьогодні, завдяки героїзму українських альпіністів наш прапор встановлено на вершинах Гімалаїв, Ельбрусу та Кіліманджаро… Є він і на українській антарктичній станції «Академік Вернацький», розташованій на мисі Марина острова Галіндез за 7 км від західного узбережжя Антарктичного півострова.

Державний прапор України наряду з прапором Організації Об’єднаних націй майорів у Югославії, Таджикистані, Боснії та Герцеговині, Республіці Македонія, Хорватії, Анголі, Гватемалі, Косово, Грузії, Демократичній Республіці Конго, Лівані, Афганістані, Сьєрра-Леоне, Кувейті, Ефіопії, Ліберії, Іраку та Кот-д’Івуарі, де наші військові брати участь у миротворчих місіях та операціях у складі ООН з підтримання миру та стабільності у зазначених країнах.

Державний стяг – це не просто атрибут, його символічність особливо стала знаковою під час анексії Російською Федерацією Автономної Республіки Крим у лютому – березні 2014 року. Відео від 04 березня 2014 року, на якому беззбройний льотний склад Севастопольської бригади тактичної авіації імені Олександра Покришкіна на чолі з Юлієм Мамчуром з державним прапором та бойовим стягом бригади, співаючи гімн України, протистояв збройним російським морським пехотинцям, які заблокували нашим льотчикам шлях до військової частини аеродрому «Бельбек». Після надскладних перемовин, ризикуючи своїм життям, нашим льотчикам таки вдалось повернути державний прапор України до аеродрому «Бельбек». І хоч, нажаль, Україна втратила контроль над півостровом, цей факт сили духу і відваги наших військових назавжди залишиться сумною сторінкою у нашій величній історії. Як і героїзм молодих курсантів Севастопольської Академії військово-морських сил імені П.С. Нахімова, які 20 березня того ж сумнозвісного 2014 року, не визнаючи анексію АР Крим, у знак протесту співали гімн України під час підняття прапора «країни-агресора» над їх «альма-матер»!

З давніх-давен стяг, з яким вояки йшли у бій захищати свою рідну землю, оберігався понад усе. Втратити прапор на полі бою означало втрату подальшого існування для військового підрозділу, втрату військової честі, а честь для військових - понад усе!

З блакитно-жовтим прапором ось уже п’ятий рік поспіль наші військові захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України у неоголошеній Росією війні на Сході України. Для російських найманців український блакитно-жовтий стяг над звільненими територіями є найболючішим ляпасом. Символом звільнення міста чи села є встановлення над його органом влади саме державного прапору.

20 липня 2014 року… ще тривають бої на околицях Лисичанська, Рубіжного та Сєвєродонецька на Луганщині. Підрозділи 24-ї механізованої бригади під командуванням командувача військ оперативного командування «Захід» на той час полковника (а нині генерал-майора) Олександра Павлюка впритул підійшла до міста Лисичанськ… запеклі бої по його звільненню тривають вже другу добу… І ось пізнього вечора 22 липня 2014 року над Сєвєродонецьком замайорів український прапор! А вже через дві доби – 24 липня – його було піднято над міською радою Лисичанська. З цієї події – підняття державного прапору над міськрадою - для цих населених пунктів розпочався новий мирний етап їх історії.

Донецький аеропорт… збройне протистояння між українськими військовими та добровольцями з одного боку та проросійськими терористичними угрупуваннями з іншого за цей стратегічний об’єкт назавжди увійшли в історію як приклад героїзму та незламності українського війська. Оборона Донецького летовища тривала довгі 242 доби. За цей час Україна втратила близько 100 найкращих своїх синів, ще майже 440 отримали поранення. Але всі ці 242 доби над старим та новим терміналами летовища майорів державний прапор України… І всі спроби противника його знищити були приречені на провал, адже на місці знищеного кульовим вогнем стяга наші воїни, яких потім самі ж бойовики нарекли «кіборгами» за їх незламність та цілеспрямованість, встановлювали новий, як символ нашої нескореності!

Державний блакитно-жовтий стяг розміром 10×6 метрів, піднятий у небо 9 травня 2018 року з території міста Світлодарськ Донецької області військовослужбовцями Об’єднаних сил за допомогою наповнених гелем повітряних кульок, та направлений у бік окупованої незаконними збройними формуваннями Горлівки, вкотре нагадав всім, що Донбас, як і Крим – це Україна. І нехай поки-що ці території знаходяться під владою окупантів, прийде час, коли над кожним органом влади чи управління тимчасово окупованих Донеччини, Луганщини чи АР Крим замайорить державний прапор України, у школах перше вересня розпочнеться з уроку миру, на якому діти співатимуть гімн «Ще не вмерла України і слава, і воля»… а наша рідна Україна житиме у мирі та злагоді, розвиватиметься і багатітиме. А постріли, що лунатимуть час від часу – будуть лише залпами салютів на честь свят!