Дотримуючись законів нашої країни, ми тим більше маємо дотримуватися і законів (канонів) Церкви. Адже вони є загальнообов’язковими для кожного, хто має честь називати себе християнином.
Сьогодні Україна святкує день Конституції. Ми з вами прекрасно розуміємо, що Конституція - це документ, який в багатьох положеннях нагадує, а в деяких повністю копіює аналогічні положення інших держав. Проте, ми все одно святкуємо день Конституції своєї держави. Чому? Тому що ми відзначаємо не унікальність української Конституції, а сам факт її існування. Адже, без Конституції, без цієї збірки законів, не може бути ні державності, ні елементарних понять про свободу та демократію. Тому, існування Конституції - це свідчення існування держави. Більше того, без Конституції немає держави.
Не потребує доведення і необхідність дотримання конституційних законів тими, хто хоче жити в межах держави, де ці закони діють. Людина, яка зневажає Конституцію, виступає не лише проти «бюрократичної машини» чи сухого переліку правил поведінки, − вона ставить себе, свідомо чи несвідомо, поза межами того суспільства, яке цю Конституцію поважає, а заразом і поза межами держави. Не можна бути громадянином якоїсь країни і при цьому паплюжити чи не дотримуватись встановлених законів…
Все це, коли воно стосується світських речей, виглядає цілком буденно та абсолютно закономірно. Проте чомусь, коли мовиться про застосування цих самих принципів щодо Церкви, дуже часто доводиться спостерігати, щонайменше, здивування. Так, пересічному громадянинові важко зрозуміти, що Церква, як і Держава, також має свої певні закони, згідно з якими вона реалізовує свою місію. І так само як і з державною Конституцією, не можна бути членом Церкви і водночас зневажати Її закони.
Втім, слід зазначити, що призначення церковних правил дещо відрізняється від призначення конституційних норм. Для того, щоб максимально спростити це твердження, слід згадати слова філософа Володимира Соловйова, який свого часу сказав: “Завдання державної влади не полягає в тому, щоб створити рай на землі. Завдання влади полягає в тому, щоб не допустити на землі аду”. Так от, якщо державні закони регламентують в основному життя зовнішнє і максимально дистанціюються від життя внутрішнього (саме тому, відповідно до Конституції України Церква відділена від держави), то закони, або канони Церкви, здебільшого, спрямовані на життя внутрішнє. І якщо, за Соловйовим, держава має не допустити аду на землі, то Церква повинна привести людину до раю.
Це означає, що дотримуючись законів нашої країни, ми тим більше маємо дотримуватися і законів (канонів) Церкви. Адже вони є загальнообов’язковими для кожного, хто має честь називати себе християнином. Тому що ми не тільки громадяни України, але й, що найголовніше, громадяни неба. Наша Вітчизна - Царство Небесне, а наш Глава - це Господь Іісус Христос. І якщо ми шануємо Конституцію, то чи не маємо шанувати канони Церкви?
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.