Загострення праворадикалізму в Україні: чи все так критично?

      За словами Оксани Покальчук, єдина поки що справа, яка дійшла до суду, це зрив радикалами фестивалю рівності у Запоріжжі. Тоді 200 агресивно налаштованих молодиків розпилили в обличчя відвідувачам перцевий газ і побили двох відвідувачок, які через отримані травми були змушені звернутися до лікарів.

         Amnesty International, наводячи такі випадки, вимагає від влади публічно визнати погіршення ситуації в країні та активізувати боротьбу з проблемою. Слушні зауваження. Але давайте подивимося правді очі — радикали існують в будь-якому суспільстві і притому давно.

     Європа, як і Україна, зараз теж переживає загострення “праворадикалізму”. Наприкінці травня канцлер ФРН Ангела Меркель наголосила, що правий екстремізм у Німеччині не подолано і люди продовжують зазнавати нападів з ксенофобських мотивів. «Правий екстремізм у жодному разі не є минулим. І сьогодні в нашій країні до людей ставляться вороже і вчиняють на них напади, бо вони є шукачами притулку або біженцями, або оскільки їх такими вважають через їхній зовнішній вигляд або колір шкіри, незалежно від того, скільки часу вони живуть поряд із нами», - сказала канцлер Німеччини. Позиція Ангели Меркель у цьому питанні однозначна: докладати усіх зусиль для боротьби з расизмом і ксенофобією.

     У Польщі, наприклад, теж говорять про збільшення нападів на ґрунті ксенофобії, які трапляються ледь не щодня. Як повідомляли в DW за статистикою польської поліції, кількість злочинів з расистськими чи ксенофобськими мотивами збільшилася вшестеро, починаючи з 2010 року. 2016 року офіційно було зафіксовано понад 700 (!) таких випадків. Стверджується, що подібні настрої в Польщі підігріває політика правлячої партії «Право і справедливість», яка виступає проти прийому мігрантів. Місцевий уряд зазвичай замовчує такі проблеми, а от опозиція навпаки акцентує на них увагу. Цікаво, але при цьому заяв про потурання ескалації насильства з боку радикальних угруповань від Amnesty International до польської сторони чомусь не прозвучало.

      Якщо ж не брати до уваги праворадикальні рухи, а поглянути на ставлення українських громадян в цілому до іноземців чи інших груп, то з толерантністю у нас не так погано. Минулорічне опитування Центру Разумкова показало, що хоча більшість українців з недовірою ставляться до представників інших національностей (62%) чи до людей іншої релігії (65%), та все ж більше ніж 90% погодилися б жити по сусідству з людьми, які говорять іншою мовою, вірять в іншого бога та мають інший колір шкіри і розріз очей. От вам і є справжня українська толерантність.