Сьогодні Христос прийшов у Святий Град. Прийшов не як завойовник, не як земний володар чи політичний реформатор (чого від Нього чекали юдеї). Христос увійшов до Єрусалиму як Месія і Спаситель
Видатний богослов нашого часу митрополит Антоній Сурозький якось сказав, що подія Входу Господнього в Єрусалим - одна із найтрагічніших в історії людства.
Так, з одного боку ми бачимо натовп, який з пальмовими гілками в руках радісно зустрічає Христа, вигукуючи при цьому слова «Осанна в вишніх! Благословений, хто йде в ім’я Господнє!».
Але з іншого боку цей самий натовп вже за кілька днів потому кричатиме зовсім інші слова - «Нехай буде розіп’ятий! Кров Його на нас та на дітях наших!».
Саме в цьому і заключається трагізм цієї події - в роздвоєнності людської природи, в швидкоплинності та минучості слави людської.
Після гріхопадіння Адам втратив не тільки рай та блаженство, а й цілісність своєї сутності. До того, як він вкусив заборонений плід, бажання його плоті не вступали в протиріччя з бажаннями духа. Тіло не шукало задоволення своїх потреб, а дух прагнув до єднання з Богом. Єдність людського єства забезпечувала блаженство, яке було можливим тільки в разі постійного спілкування з Богом.
Та після гріхопадіння ситуація змінилася. Тепер, плоть хотіла одного, а дух - зовсім іншого. З одного боку Адам мав бажання бути з Богом, а з другого боку він все більше віддалявся від Нього.
Гріх зі страшного злочину проти Бога перетворився на привабливу спокусу, яка замість вічних благ пропонує тимчасову насолоду. Тому Адам, а разом з ним і все людство, все частіше обирають служіння злу, а не добру, сатані, а не Богу. Той, хто був створений для світла, став схилятися на сторону пітьми…
Єдиний вихід із цієї ситуації пропонує нам Христос. Він взяв на Себе наші гріхи і звільнив нас від прокляття, тління та смерті. Він показав нам приклад того, як тіло і душа людини можуть жити в єдності з Богом та шукати не своєї, а Його волі, виконувати не свої бажання, а Його Закон.
Більше того, саме у Христі ми можемо знову відновити свою цілісність, приборкати свої пристрасті і стати на шлях, який веде до єднання з Богом. Це не просто гучні слова чи декларації - це реальність, свідками якої ми є кожного дня, а особливо сьогодні.
Адже, саме сьогодні Христос прийшов у Святий Град. Прийшов не як завойовник, не як земний володар чи політичний реформатор (чого від Нього чекали юдеї). Христос увійшов до Єрусалиму як Син Божий, як Месія і Спаситель. Його Царство - не від світу цього, і Його влада - вічна, а не тимчасова.
Люди це відчули, і тому зустріли так, як повинні були зустріти. Однак, потім в дію вступила інша сила - сила гріха, яка й призвела до хреста та смерті Спасителя…
Ось трагізм людини та всієї людської історії, який постійно повторюється. Фактично він повторюється кожного разу, коли бажання виконати Закон Божий вступає в протиріччя з бажанням задовольнити якісь меркантильні потреби.
Повторюється тоді, коли ми приймаємо рішення, що нам робити - стати на сторону добра, чи на сторону зла, на сторону гріха, чи на сторону заповідей Божих. З рештою, коли ми задаємо собі питання - з ким ми? з Богом чи Його супротивником? Тож давайте будемо намагатися робити так, щоб наш вибір завжди був правильним, і ми весь час промовляли тільки одні слова: «Осанна в вишніх! Благословений, хто йде в ім’я Господнє!»
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.