9 кіл пекла: український рецепт створення власного бізнесу
06 березня 2018, 12:23
Власник сторінки
Координатор правозахисної платформи «Успішна варта»
9 кіл пекла: український рецепт створення власного бізнесу
«Праця зробила з мавпи людину». Цю фразу ми всі пам’ятаємо зі школи. Її повторювали сотні разів вчителі, мама, тато, бабуся, дідусь і всі інші важливі персони у нашому житті.
Ми виросли з чітким розумінням того, що мусимо трудитися. Трудитися
чесно і на благо народу. А право на працю для нас є невід’ємною частиною
Конституції України.
Але дуже часто, коли ми виростаємо, закінчуємо університет і влаштовуємося
на роботу, то розуміємо, що все чомусь не так красиво, як нам описували. Робота
«на дядю» займає весь день, витягує всі сили і не залишає часу на сім’ю,
навчання, хобі та інші радості життя. І тоді ми робимо вибір – змиритися з
таким порядком речей або спробувати почати щось своє. 85% обирають перший
варіант, а ті, що залишилися, піднімають голову і намагаються не тільки
дивитись у світле майбутнє, а й йти до нього.
Другий сценарій має велику різноманітність розвитків сюжету, які залежать
від того, в якій країні ви знаходитесь. Наприклад, в тій же Франції, Данії чи
Кореї ви без проблем зможете оформити всі документи і відкрити свою справу. Там
це швидко і розраховано на тих, хто тільки починає, а отже не вимагає вкладення
значних фінансів. І ця система працює так через те, що економічно вигідно
підтримувати малий і середній бізнес, тому умови для його розвитку максимально
лояльні.
А от якщо ви раптом захотіли відкрити свою справу в Україні, то без
хорошого інвестора, кінського здоров’я і тони кавових зерен швидко зреалізувати
свій план не вийде. Так, у вас є право на працю. Але щоб його реалізувати, доведеться трішечки напряжтися: дістати декілька
десятків дозволів, дозволів для дозволів і дозволів для дозволів, котрі для
дозволів. І не сподівайтеся, що їх вам будуть видавати швидко і з посмішкою,
адже усі ми знаємо, як працюють наші державні служби.
Подібний подвиг відкриття власного бізнесу в Україні можна порівняти з
Одіссеєю, тільки не в стародавній Греції, а у різноманітних державних
адміністраціях. Там тобі і місцева Цирцея буде, після якої відчуєш себе гірше
тварини, і циклопи, від яких доведеться вивертатися в різних позах, махаючи
перед носом різноманітними папірцями, і жахливий водоворіт корупції та
перевірок, після яких виживають не всі, а тільки ті, в кого був хороший
рятувальний фінансовий жилет.
Якщо після всіх тих випробувань комусь таки вдається зібрати всі необхідні
папери і замовити для них додаткову шафу, то відбувається перехід на новий
рівень. Саме там ти розумієш, що податковий кодекс України писався не для
людей, а проти них. Ночами перечитуючи ті чи інші пункти, волосся сивіє від
нелогічності і неможливості дотримання всіх прописаних законів. Адже дотримавшись
усіх правил ти або збанкрутуєш, або залишишся поза конкуренцією. І якщо хтось
спробує сказати: «Це все просто випадковість». То одразу буде видно, хто ніколи не відкривав
свою справу і не співпрацював з чиновниками. Адже саме вони пишуть і придумують
ці закони. І в них випадковостей не буває.
І коли настає час тої чи іншої перевірки, приходить «ревізор» і тикає в
лице підприємця старі або нові переписані правила, сумно хитає головою і видає
щось на зразок: «у вас робочі столи на 2 сантиметра вищі ніж треба», після того
каже, що роботу доведеться призупинити, бо норми порушені і а-йа-йай. Тоді
підприємець стає перед вибором: призупинити роботу і витратити пів року на суд
чи домовитись з «ревізором», у якого в папочці вже лежить роздрукований прайс
на всі можливі і неможливі порушення.
Багато хто скаже, що, мовляв, підприємці погані, адже вони таким чином
створюють нелюдські умови праці для людей, і якщо спростити дані перевірки, то
ситуація погіршиться ще сильніше. Але чомусь в тих країнах, де це спрощено,
ситуація не погіршилась. Якщо працівник бачить порушення норм чи правил, він
іде в суд і судиться з працедавцем сам, а не сподівається, що прийдуть ревізори
і порядок наведуть. Але дуже часто саме через корупцію доводиться жертвувати
комфортом працівників, оскільки левова частка бюджету іде на хабарі сотням
перевірників, які все приходять і приходять.
Всі давно зрозуміли, що в нашій країні закони пишуться не для людей, а для
чиновників, які їх же і пишуть. І закони податкового кодексу нічим від того не
відрізняються. Можна навіть сказати, що ці закони направлені не на те, щоб
допомогти зреалізувати право на працю, а на те, щоб не дати цього зробити. За
просто так, звісно.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.