Феномен українського волонтерства

8 февраля 2018, 11:39
Владелец страницы
Координатор правозахисної платформи «Успішна варта»
0
118
Феномен українського волонтерства
Феномен українського волонтерства

Коли мова заходить про українське волонтерство, виникає якесь подвійне відчуття.

Подвійність характеризує все, що відбувається нині в Україні. Тут перемішані святе і грішне, героїзм та підступність, щирість та брехня, чуйна щедрість та хабарництво зі здирництвом. Карколомні процеси, що відбуваються в українському суспільстві, впливають на все громадське життя. В тому числі і на волонтерський рух.

Що ж таке волонтерство по суті? Волонтерська діяльність (від лат. voluntarius —  добровільний)   – це широке коло взаємодопомоги та самопомочі, офіційне надання послуг та інші форми громадської участі у доброчинності, яка здійснюється добровільно і безкорисливо на благо людей, які потребують допомоги.

Доброта та співчуття до нужденних завжди були притаманні народові, що мешкав на території нинішньої України. Про доброчинну допомогу удовам та сиротам писав у «Повчанні» своїм синам ще Київський князь Володимир Мономах.

В незалежній Україні волонтерство офіційно визнано Постановою Кабінету Міністрів  від 10 грудня 2003 року «Про затвердження Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг». Робота волонтерів дуже пожвавилася в ході проведення Чемпіонату Європи з футболу «Євро-2012». Тоді їх чисельність досягла 12 тис. осіб.

Під час Євромайдану та з початком бойових дій волонтерами стали понад 8 млн. осіб.

Проте зовсім скоро все швидко зійшло нанівець. Зовсім природньо, що корупційна іржа та пожвавлення злочинних проявів в умовах системної кризи в органах влади та економіці України зачепили волонтерський рух. Безконтрольне керування пожертвами надавало волонтерським керівникам можливість витрачати кошти не тільки на спільну благодійність, але і на себе «улюблених». Виник такий собі прошарок «волонтерських бонз». Одночасно, багато громадян записуються у волонтери від матеріальної безвиході. Тому що тут видаються деякі фінансові заохочення, оплачуються відрядження і так інше.  Волонтерська діяльність, крім митних зборів, майже не оподатковується та стає такою собі «синекурою».

Збідніле та пограбоване владою населення відчуло, що волонтерством займаються не завжди люди з «чистими руками». Тому джерело пожертв останнім часом вичерпувалося. Тому особи, які збагатилися на волонтерських справах, задовольняються тим, що присвоїли раніше. А найбільш розумні підписали з військовими частинами договори і тепер офіційно обирають довірливих співвітчизників, віддаючи частину доходу контролюючим чиновникам. Але і ця «кормова база» зменшується, як бальзаківська «шагренева шкіра».

Гучних кримінальних справ з боку правоохоронних органів стосовно злодіїв-волонтерів годі чекати.  Ми і тут бачимо імітацію охорони закону. Нещодавно у Львові, наприклад, СБУ звинуватило соліста Львівського театру опери та балету Миколу Санжаровського у «сепаратизмі та допомозі донецьким терористам». Цей актор у 2014 році, використовуючи інтернет-ресурси, невеликий час збирав у інтернет-гаманці кошти для постраждалих дітей Донбасу, які по суті є українськими громадянами. Тепер має неприємності.

Досвід українського волонтерства свідчить, що воно  нерозривно повязане з суспільством. Всі негативні чи позитивні явища, що відбуваються у суспільстві, стають притаманними і волонтерам.

Феномен українського волонтерства полягає в тому, що воно на певний термін перебрало на себе функції держави  по матеріальному забезпеченню кадрових та добровольчих військових формувань. Держава майже самоусунулася  від виконання своїх обовязків у цьому питанні. Ніде в світі такого ніколи не було. Це становище, нажаль, показує системну кризу української держави, коли владні структури втрачають монополію на державні функції, коли матеріально-технічним постачанням займаються волонтери, коли магнати-олігархи мають кишенькові армії, коли злочинні угрупування самочинно  захоплюють  добування та реалізацію природних ресурсів (бурштин, ліс-кругляк, вугілля і т.п).

Таким чином у нормальних, стабільних, законослухняних суспільствах волонтерський рух – це позитивний фактор державного життя. А в Україні, як це не прикро, відбувається навпаки. І ось коли системі кризові явища вдасться системно здолати, тоді прості громадяни припинять називати українських волонтерів «сволонтерами». Тоді виникне громадська довіра до своєї держави, якою захочеться пишатися.
Рубрика "Блоги читателей" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
ТЕГИ: волонтеры,волонтерство,волонтери
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.