Віртуальна Україна проти реального беззаконня

7 февраля 2018, 11:48
Лідер Львівського представництва «Успішна країна»
0
36
Віртуальна Україна проти реального беззаконня
Віртуальна Україна проти реального беззаконня

Людська природа дуже часто іде проти законів логіки, раціоналізму, а інколи і проти самої природи.


Інакше неможливо пояснити, чому українці так відчайдушно пручаються інстинкту виживання і продовжують мовчки іти в болото, куди нас під красиві промови заганяють наші ж керманичі. Хоча, здається, підходящий термін для такого явища є - «вивчена безпомічність». Якщо собаку поставити на підлогу, яка постійно б
є током, то в якийсь момент вона перестане підстрибувати та піднімати лапи. Українці настільки звикли до того, що все погано, звикли отримувати по голові і віддавати останнє, що вже і не намагаються щось змінити. А потрапивши до Європи у них відкриваються очі і мимоволі виривається: «А що, так можна було?!»

Можна. І не тільки так. Проте для цього потрібна свідомість і активні дії, і уявіть собі, не тільки на сторінках у фейсбуці та однокласниках. Диванні війни не приносили результату ніколи. Та аж ніяк не були ефективними. Можливо проблема у нашому менталітеті? «Страждай і воздасться тобі...». Коли воздасться, після смерті? А якщо там нічого нема і ми, рахуйте, все проспали. То така наша доля, шукали, шукали, а не знайшли, все по Шевченку.

Наша незалежність дісталась нам надто легко. А те, що дається легко, часто не залишає по собі слідів. Можна вивезти людину з совка, а от совок з людини не вивезти, і це наша сумна правда. Кожен озирається на інших, хоче бути кращим, сильнішим, кидати понти направо і наліво, тикати усіх у своє і чуже лайно. І саме цю позицію по дефолту займають усі, хто отримує хоч трохи влади. А всі інші покірно схиляють голови. На таких засадах успішне суспільство не збудуєш. А от тоталітаризм, з «садо-мазо» ідеологією, запросто. То що, товаришу Порошенку, поліцейська держава, кажете?

З такого замкнутого кола виходів небагато. Якщо ти розумний – тікай в Європу, Америку та хоч у Китай. А якщо не пощастило, і в школі ти вчився погано, то залишається хіба приймати правила гри і давити або бути задавленим. Принаймні саме такі висновки робить майже все українське населення, саме цим і пояснюється відтік спеціалістів і працездатного людського ресурсу. Україна не тільки країна старих і дітей. Україна крім того країна бездарностей і пасивних «мазохістів».

Але проблема у нас не тільки з населенням. Українські гаранти ніколи не могли створити хорошу ідеологію і поставити чіткі цілі. Адже коли люди бачать напрям, то вони за нього боряться. Яскравим прикладом такого став Майдан. Українці побачили в тому сенс. І вони його відстоювали. Чим все закінчилося, то вже інше питання.

Та й в принципі. Що потрібно для створення хорошої надихаючої стратегії? Талановиті люди, цікаві ідеї, а загалом, це...гроші. Багато грошей - на гранти, розвиток громадських організацій, створення суспільних об’єднань та проведення відповідних заходів.
І це справа не одного року, а можливо і не однієї декади. Це великі зміни, проте в головах людей вони доволі ефемерні. А ефемерні ідеї, які в перспективі принесуть не зовсім матеріальний прибуток, та ще й в основному для нації, а не для конкретного олігарха, в нашій країні не дуже активно фінансуються, від слова «взагалі».

Хто винен? Винні всі. Не якась одна людина чи регіон. Від Порошенка з Януковичем, до баби Валі з сусіднього під’їзду. Ми всі створюємо сприятливе середовище для розвитку ракових клітин, які повільно вбивають нашу країну і нас як націю. На наших же очах, під нашу мовчанку.

У XXI столітті Україна живе в двох вимірах: реальному і астральному. І чим далі, тим більше переходить в астрал, паралельний світ, віртуальність, де можна сидячи за монітором ноутбука чи за екраном айфона десь в Аргентині чи Іспанії пишатися історичним минулим і традиціями, любуватися красою українських Карпат, можна надіти вишиванку і заспівати колядки в далекому канадському Едмонтоні. Можна в Фейсбуках писати гнівні блоги, критикувати, аналізувати, давати поради. А в той час країну пожирає корупція, свавілля чиновників, бездіяльність поліції і громадськості. Неонацистські організації, в яких половина – діти, вже особливо нікого не бентежать. І дай Боже, щоб не сталось так, що, вернувшись у реальність, ми для себе відкриємо, що і країна вже має іншу назву, і закони, і кордони в неї інші! Включайтесь у суспільно-політичні процеси на місцях. Обєднуйтеся, не будьте байдужими, адже як співалось у пісні: «Держава починається з тебе». Якщо ми не беремо участь в реальному творенні країни, то може статись так, що вона залишиться тільки віртуальною згадкою для всіх нас.


Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
ТЕГИ: украинцы,как голосуют украинцы
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.