Тихий жах реформ поглинає Україну
01 грудня 2017, 17:34
Власник сторінки
Координатор правозахисної платформи «Успішна варта»
Тихий жах реформ поглинає Україну
Розпочаті урядом реформи спершу пробудили в нас надію на кращі часи. Та пройшло трохи часу, і ми зрозуміли, що цей механізм працює лише на благо чиновників.
Кожна із реформ має ряд
недопрацювань, та найобразливіше від того, що кінцевого результату таких
масштабних змін передбачити просто неможливо. Для прикладу візьмімо
адміністративну реформу. Держава запропонувала добровільне об’єднання
територіальних громад із прямою фінансовою підтримкою. В результаті ті, хто вже
зробив цей крок, можуть сказати: спочатку було добре, виділялися обіцяні кошти,
у людей нібито з’явилися робочі місця. Але згодом у громадах почали частішати
випадки, коли люди змушені брати відпустки за власний рахунок і з жахом чекати,
чи не почнеться знову процес оптимізації робочих місць.
Прикро усвідомлювати, що дороги назад не буде, навіть якщо громада визнає,
що вона не самодостатня і не спроможна забезпечувати своїх мешканців стабільним
заробітком. Нас будуть знову годувати солодкими обіцянками, заспокоювати, що не
все так погано у нашому домі, але високопосадовці не враховують одного: люди не
сліпі і не глухі. І не приведи, Господи, якщо цей стражденний терпець
увірветься…
Одночасно шок і жах у людей викликає, так звана, «медична реформа». Щодня
по телебаченню розповідають про якісь нововведення. Але яким чином чекати від
цього покращення, якщо вже зараз люди, які хворіють, практично приречені на
смерть! Це найважливіша галузь не лише в Україні, а й у всьому світі, та в
жодній державі немає такого безчинства і корупції як у нас. Якщо ти дістав із
гаманця гроші, лікарі ще візьмуться за лікування, а як ні – помирай, ніхто й не
гляне.
Хіба можна у цей час, коли люди так масово хворіють, говорити про співпрацю
з сімейним лікарем? Нам потрібна уже не профілактика захворювань, а поглиблене
лікування болячок, які з чиєїсь «доброї руки» сиплються нам на голови, наче
сніг. На різке погіршення стану здоров’я останнім часом кволяться всі ланки
населення: від малого до старого. І подітися від цього немає куди. Люди пригнічені,
сумні, часто опускають руки і не знають, як жити далі.
Коли нам обіцяли мінімальну заробітну плату у 3200 гривень, то навіть не
одразу пояснили, що після відрахування податків і зборів ми реально
отримуватимемо 2,5 тисячі. На пересічних підприємствах чи в організаціях й
установах у звичайному українському селі до цієї суми більше нічого не додають.
А в населених пунктах, що мають статус гірських, людей взагалі позбавили 25%
обов’язкової до цього часу доплати. З отриманої мінімалки потрібно заплатити за
енергоносії, що сягнули вже захмарних тарифів, інтернет, воду, газ, опалення.
Лише за тепло треба відрахувати з сімейного бюджету тисячу, а то й більше
гривень! Якщо в сім’ї працюють і чоловік, і дружина, грошей, можливо, ще
вистачить на їжу, а якщо тільки хтось один із подружжя – аж страшно уявити. За
що ж тоді одягатися, взуватися, виховувати і вчити дітей?
Дані соціологічних опитувань в Україні засвідчили також, що негативний
вплив на повсякденне життя людей здійснює конфлікт на Донбасі. 67% українців
вважають, що країна рухається у неправильному напрямку і навіть робить кроки
назад. 82% опитаних засуджують судову систему, що наскрізь просякнута корупцією
і працює за якимись своїми законами. Надії на захист з боку правоохоронної
системи немає, люди бояться, що зі свідків можуть опинитися на лаві підсудних. Словом,
куди не глянь – нічого не тішить. Таке враження, що все це з нами роблять
навмисно, адже народ стає покірним тоді, коли загрузає у власних проблемах, а
державними перейматися просто не має сили.
Але українці – сильні та вольові люди. Попри всі труднощі вони щиро вірять,
що настане час, коли проста людина житиме, як чиновник, а чиновник – як проста
людина. Що шлях у Європу відкриє для нас і наших дітей нові можливості та
перспективи. Зарплати відповідатимуть європейському рівню життя. Ми все зможемо,
бо з нами Господь і Україна.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.