Щоб ви жили на одну зарплату. Блог про чиновників

Прискорений темп інфляції, постійне зростання комунальних тарифів та цін на ринку, заганяють українців у глухий кут.

Мінімальна заробітна плата у 3200 гривень, а з нового року нібито її зростання – наче насмішка уряду над простими людьми, яким, здається, в найближчому майбутньому буде навіть нічого їсти. Вже сьогодні люди йдуть на ринок з метою поглянути на ціни, а не придбати те, чого бажає душа. Причому це люди, які працюють й отримують заробітну плату! А що вже казати про осіб, які опинилися під прицілом, так званої, оптимізації робочих місць або ж взагалі не можуть працевлаштуватися?

Керівництво держави відкрито прирікає нас на зубожіння. Чиновники обіцяють економічну стабільність завдяки європейській фінансовій підтримці, підвищення зарплат, пенсій, світле майбутнє. Але замість цього – суцільне розчарування. Хіба можна спокійно дивитися, як перед вітринами супермаркету зі сльозами на очах стоїть бабуся, а в старечих руках перебирає кілька гривень? Або ж маленька дівчинка просить матусю купити їй «Кіндер», а жінка подумки молиться, щоб на касі їй вистачило грошей заплатити за продукти…

Дитина ще мала, вона не знає, як тяжко мамі заробляти ті гроші, і що придбаних продуктів вистачить на приготування їжі лише сьогодні. А їсти хотітиметься і завтра, і післязавтра... За таких умов у раціоні українців не може бути ані м’яса, ані риби. Ці продукти, а особливо свіжі овочі, стають для нас розкішшю, стравами, які можна собі дозволити лише на великі свята, і то не завжди.

Та що там казати про м'ясо? Нині для приготування смачного українського борщу потрібно щонайменше 200 гривень. Адже за останній час картопля подорожчала на 30%, морква і буряк - на 18%, капуста - на 15%, цибуля — на 2%. Стрімко «поповзли» вгору ціни на крупи, олію, молочні продукти, солодощі, а за хлібину в середньому треба віддати 8 грн. Якщо в сім’ї троє-четверо людей, то каструля борщу розійдеться за один раз, а на обід чи вечерю знову потрібно щось готувати. На жаль, без грошей на столах українців їжа не з’явиться. І через щоденну потребу в матеріальних благах ми часто ловимо себе на тому, що починаємо сваритися з дорогими нам людьми.

Ближче до нового 2018 року експерти прогнозують ще більше зростання цін, можливо аж на цілих 18%. Серед причин виокремлюють підвищення соціальних виплат, зростання мінімальних заробітних плат та отримані від міжнародних відомств кредитів, для повернення яких, в умовах економічного спаду, уряд і застосовує зростання інфляції. Іронія в тому, що влада, не соромлячись, обіцяє покращення життя. Але що в розумінні тих же народних депутатів означає покращення? Вони вже не знають, куди запихати вкрадені у людей мільйони! Їм і тут добре, і ціни влаштовують, і обід у їдальні Верховної Ради копійчаний. А за кордон – хіба що на відпочинок та за новими пригодами. І коли серед зими ці народні обранці ніжаться під літнім сонечком десь у Єгипті, купаються у теплому морі та попивають прохолодні коктейлі, простий народ сидить у квартирах без опалення, бо немає звідки заплатити за захмарні комунальні послуги.

Хіба могли ми колись подумати, що «державні мужі», за яких ми віддаємо на виборах свої голоси, залишать людей із їх проблемами наодинці? Куди не звернися, до кого не підійди, чуємо лише одну відповідь - грошей у бюджеті немає. А як їх заробити, якщо скрізь безробіття? Малий і середній бізнес, завдяки безглуздим змінам у законодавстві, задушили. Збідніли не тільки ті люди, які «працювали на дядька», а й самі підприємці, які мали дохід. Як наслідок, юні, дорослі та, навіть, пенсіонери масово виїжджають за кордон у пошуках кращої долі.

Кому є діло до того, що молоді сім’ї розлучаються на місяці і роки? Що діти виростають без материнської любові й батьківської поради? Що сивочолі батьки прощаються з рідними дітьми, бо не знають чи побачаться з ними через півроку? Нікому! Ніхто не хоче дбати про те, щоб у нас було завтра майбутнє, щоб наші діти жили краще, ніж ми, і в своїй країні, а не на далекій чужині.