«Субсидійні наркомани» в очікуванні чергової ломки

Влітку 2017 року маклери жартували, що скоро комунальні послуги будуть перевищувати вартість оренди самого житла. Наприкінці літа 2017 цей жарт став «неочікуваною» реальністю.

Давайте задумаємось, наскільки сильно могли зрости тарифи протягом останнього року? 20%, 30% чи може 70%? Згідно останніх статистичних досліджень цифри такі, а саме:

·         Газ + 590%

·         Тепло + 250%

·         Вода + 212%

·         Світло + 140%

Якщо ж оцінити ріст прожиткового мінімуму і пенсій, то ми побачимо те, що прямої залежності між зростанням послуг і зростанням платоспроможності населення в Україні немає. За цей же період прожитковий мінімум зріс на 27%, а пенсії лише на 19%. Парадокс, Україна чимось схожа на економічний Бермудський трикутник – тут економічні закони не мають сили (як і закони базової логіки, очевидно).

Тож, як вам така ситуація, панове? Кажуть, в Європу рухаємось. Може ми кудись і рухаємось, але явно не в сторону європейського розвитку, оскільки ситуація, яка актуальна для нашої сильної і незалежної, не характерна для жодної європейської країни. Чи може ви чули, щоб середньостатистичний француз або німець не міг оплатити чеки на свої ком. послуги? А для нас це вже норма, що комуналка більша ніж зарплата. І люди терплять.

А чому терплять?

Звертаючись до тих же статистичних даних, більша частина українського населення «підсіла» на субсидії. Якщо перекласти це на мову економіки, то даний факт характеризує Україну як вкрай бідну країну. Знову ж парадокс, ми здавна гордимося нашим плодючим краєм, родючими землями, багатими на урожаї та корисні копалини, а по факту являємось найбіднішим народом у центрі Європи.

Ну і що з того, що бідні, зате дівчата у нас найкрасивіші...і хрущі над вишнями гудуть.

Оцінюючи дану ситуацію, можна сказати, що в нашій країні проводиться масовий «тарифний геноцид», а основна частина населення «субсидійні наркомани».

Повертаючись до теми руху в Європу, варто б виділити той факт, що у Європі нема такого поняття, як централізоване опалення. Комунальні послуги у них знаходяться в ринковому секторі, і влада регулює це питання не допускаючи монополізації. І на те є свої причини, адже монополізація життєво необхідних для населення послуг призводить до того, що ми маємо зараз в Україні, і всі ті переплати йдуть до кишені наших коханих олігархів та депутатів (чи депутатів-олігархів, тут вже й не розрізниш).

Цікавий факт, Україна має вдосталь запасів газу настільки, що ми займаємось його експортом. Проте чомусь населенню газ продають втричі дорожче, ніж тим же румунам.

Як ми до такого дійшли, та ще й після Майдану? Змінилась влада (а чи змінилась насправді?), а от принципи правління лишилися ті самі. Влаштували революцію, і на тому ліміт вичерпався. Ми знову готові терпіти - і ми терпимо, а нами в той час користуються.

Поки субсидії є тим єдиним інструментом, який дозволяє хоч якось «пережити» опалювальний сезон, нагадуємо, що правозахисна група «Успішна варта» роз’яснить всі тонкощі нарахування комунальних тарифів та економії. Звертайтесь за телефоном гарячої лінії 0 800 200 555 БЕЗКОШТОВНО по всій УКРАЇНІ.