Чому нова влада так само не хоче боротися проти корупції, як і попередня?

Частина 3

Тепер давайте розберемось з механізмом контролю за видатками декларантів.

Суть механізму доволі таки проста: оскільки метою вчинення корупційних діянь є забезпечення корупціонером собі підвищеного рівня комфорту (яке відбувається шляхом витрачання певних коштів (гроші, акції, тощо)), необхідно зробити все, що унеможливить витрачання корупціонером отриманих злочинним шляхом цих коштів.

Для цього і необхідно ввести в дію механізм декларування витрат як самим декларантом, так і членами його сім’ї та іншими близькими родичами (коли кожен сам за себе подає декларацію). Після отримання усіх декларацій, єдиний орган з протидії корупції перевіряє доходну та витратну частини декларацій усіх членів сім’ї (близьких) та встановлює чи співпадають ці два показники. У разі виявлення різниці між доходами та видатками, справа передається для кримінального розслідування.

Прикладом може буди така ситуація: чиновник високого рівня та його сім’я задекларували доход у розмірі 500 000,00 грн. До витрат, крім іншого, внесено відпочинок для усієї родини протягом місяця у Монако (чи Санкт-Мориці, чи Гштаату, чи ще на якихось фешенебельних та доволі таки дорогих курортах світу), або ж покупку крейсерської (круїзної) яхти. Ось тут і виникає вже ситуація, коли висвітлення витрат чиновника (його сім’ї та близьких родичів) вказує на наявність різниці між доходами та видатками. А тому свідчить про доходи, отримані злочинним шляхом (оскільки усі доходи та джерела їх походження повинні бути задекларовані).

Похваливши себе, депутат Соболев відразу ж висловився за те, щоб зупинити процес внесення змін до законодавства України у сфері протидії корупції.

За його словами, нібито спочатку необхідно зібрати декларації, потім їх перевірити, потім отримати судові рішення, які набрали чинності, а вже після цього вносити зміни.

Крім того, ми почули, що «детінізація» економіки є частиною процесу декларування. І доки відповідні механізми не розроблять та вони не будуть ураховувати усі можливі, на світі білому, варіанти остаточного вирішення питання (виведення економіки країни «з тіні»), зміни у законодавство щодо протидії корупції теж не потрібні.

А тепер давайте розберемо: чи можливо, що така позиція є профанацією?

Більшість посадових осіб не один рік працюють на державних посадах, а тому вже котрий рік поспіль подають декларації, які перевіряються. Тобто, якщо відсутні нові «набуття нерухомості та рухомого майна» - то автоматично можемо вважати, що такі декларанти – це  кришталево чисті посадовці.

Щодо процесу покарання винних та отримання судових рішень щодо покарання чиновників за виявленими у декларації фактами (чи їх відсутністю), то людям, не обізнаним з кримінальним законодавством, вважається тривалість такого процесу у пару місяців чи пів року максимальною. Мушу вас засмутити, шановні читачі, бо такий процес може зайняти від одного до декількох років (досудове та судове слідство, апеляційне та касаційне оскарження судового рішення). При цьому, слід брати до уваги такий момент: як тільки у нас міняються політичні стяги керманичів держави, так і міняється ставлення до таких правопорушників (кримінальні справи «закриваються», а суди виправдовують колишніх корупціонерів).

Давайте згадаємо, чим закінчилися гучні корупційні затримання (25.03.15) голови ДСНС Сергія Бочковського та його заступника Василя Стоєцького під час засідання Кабміну під головуванням Арсенія Яценюка. Скільки було галасу та заяв щодо якісно нового рівня боротьби з корупціонерами. Справу передали до суду, і там виявляється, що доказова база по інкримінованим статтям відсутня. Не здивуюсь, якщо скоро закриють проти цих двох колишніх посадовців не тільки судову, але й кримінальну справу – за відсутністю складу злочину! 20.09.16 було заплановано засідання суду (триває допит потерпілих). Далі нас чекають ще такі процесуальні дії суду: допит експерта, дослідження доказів, судові дебати, останнє слово обвинувачених, рішення суду, апеляційне та касаційне оскарження.

І це – наявна практика боротьби з корупцією в Україні протягом останніх десятиліть.

Тобто, виходячи зі слів пана Соболєва, найближчі пару років змін до законодавства України щодо протидії корупції взагалі не потрібно вносити!

Процес «детінізації» економіки України – це щось таке ефемерне та невизначене, без чіткого окреслення усіх його механізмів, що чекати коли ж його випишуть та він запрацює, не має сенсу. Усі ми дивимось міжнародні новини, то бачимо, що кожного року країни ЄС чи Північної Америки вводять нові механізми та схеми виявлення тіньових доходів і покарання винних. Зазначене зумовлено тим, що попередні механізми перестають ефективно діяти через доволі короткий проміжок часу. Тут я можу у повній мірі погодитись з паном Єгором, що клептократи доволі таки винахідливі.

Щодо 284 законопроектів, які отримали негативний висновок Комітету Верховної Ради з питань запобігання і протидії корупції.

На думку голови зазначеного Комітету – це велике досягнення. Ну це його право, як то кажуть.

Така поведінка нагадує покупця, якому потрібен хліб, але він не бере жодного з поличок, бо той не того кольору, інший не у тій упаковці, третій не порізаний, четвертий не підходить по складу, п’ятий лежить не так як хочеться покупцю та т.і. Якщо за таким принципом купувати продовольчі товари, то такий покупець може і з голоду померти, оскільки так і не вибере, що ж такого поживного купити поїсти.

На моє ж особисте переконання, людина, яка має лише загальну середню освіту (крім школи, більш нічого не закінчив), не може об’єктивно та всебічно розглянути ту чи іншу ситуацію, проблему. Зазначеному навчають як у середніх спеціальних, так і в вищих учбових закладах (тільки більш поглиблено). Такі навички виробляються й у людей, які працюють за однією спеціальністю та напрямком доволі великий термін часу.

Але виникає питання, чому наші «професійні борці з корупцією» не можуть взяти за основу вже існуючі напрацювання? Якщо голові профільного комітету Верховної Ради не відомі такі документи, то можу підказати декілька. Є ж концепції чи проекти законів щодо боротьби з корупцією, є вже розглянуті Верховною Радою закони, які з тих чи інших причин не діють. Тим паче, що ці документи опрацьовувались з урахуванням норм міжнародного права та зауважень і пропозицій, висловлених Україні провідними країнами та агенціями світу у рамках поля протидії корупції.

Якщо це важко, то можна передивитися антикорупційні законодавчі пакети, які були притримані чи скасовані попередньою чи наступною (після прийняття пакету законів) владою. Тим більше, таких пакетів було усього два.

Інакше скоро виникне враження, що діяльність наших депутатів Верховної Ради спрямована лише на те, щоб не допустити появи ефективних механізмів боротьби проти корупції. Чи не здається вам, що так само діяли і «донецькі» за часів Януковича?