Інтерв'ю з волонтером.
20 січня 2016, 00:40
Це просто розповідь, про просту, звичайну людину, яка живе заради інших, простих, звичайних людей. Звичайних героїв нашої країни.
Сніг, хуртовина мороз... Безліч перехожих прагне скоріше увійти у торгівельний центр «ДАФІ» у Харкові. Хтось збирається приємно провести час з близькими в численних кафе і на атракціонах торгового центру, хтось бажає зробити покупки... І лише деякі з перехожих відокремлюються від натовпу що б підійти до трьох людей у камуфляжі, що вартують неподалік від торгового центру... Лише деякі підходять до волонтерів, - людей, які збирають і доставляють допомогу для бійців на передову. Ці люди стоять тут, на автостоянці торгівельного центру щосуботи о один і той же час. Незалежно від погодних умов. Бо в Україні йде ВІЙНА. Війна, яка не знає свят, вихідних, і поняття відпустки їй також незнайоме...
Яна Червона, одна з тих, хто займається волонтерством вже довгі роки. Починала з простих відвідувань акцій Євромайдану в Харкові, потім «Автомайдан». Сьогодні ця вражаюча своєю безкрайньою енергією і оптимізмом жінка, називає себе не інакше, як «диким волонтером» Айдара... Побачила багато чого. Знає і що таке «Зрада» і «Перемоги» били не раз.
- Сніг, холод. Що змушує в таких умовах виходити, щось збирати? Техніка за п'ять хвилин замерзла, а Ви самі...
- Справа в тому, що ми вже звиклі, стоїмо тут з липня. Стояли в спеку, під дощем. Люди знають куди нести допомогу. Допомагають не так сильно, як раніше, і тим не менш. А бійці чекають цієї допомоги...
Поки записуємо інтерв'ю до місця стоянки «диких волонтерів» підходять люди, залишають теплі речі для бійців, одяг для малечі з зони проведення АТО. В основному літні жінки. Кілька молодих дівчат.
- У всіх свято. У всіх новий рік, різдво. Ви не припиняєте волонтерство. Не прикро?
- Не прикро,- розгублено розповідає Яна. Ми провели 28 і 29 грудня на передовій в костюмах Діда Мороза і Снігуроньки, і це був заряд енергії, що на весь рік вистачить. Ви уявляєте реакцію бійців, коли дід мороз приходить до них в шестистах метрах від саперської територій?
Яна веде свою розповідь, а повз нас проходить безліч людей. Байдужих людей. Адже завдяки бійцям на лінії фронту, і волонтерам, таким, як Яна вони можуть дозволити собі цю байдужість, занурившись у свої, повсякденні турботи...
Як це, стояти на морозі, і збирати допомогу, яку чекають там... Ви можете побачити в фотоальбомах і на відео... Ви адже можете собі це дозволити... Завдяки людям, яким теж холодно.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.