Хто потурбується про їхнє життя і скаже: «Не бійся. Все буде добре!»?...

У дитини-сироти проблема глобальніша і безповоротна – у неї немає мами і тата… «Мама»… «тато»…для когось це просто слова, для інших же – мрія.

Мабуть, в кожної людини бувають такі моменти, коли вона починає задумуватись над своїм життям, аналізує вчинки, переосмислює думки і переоцінює цінності. Іноді ми наскільки грузнемо в побуті, що відсутність мікрохвильовки на кухні стає жахливою проблемою, а зламаний каблук – просто катастрофою. Мікросвіт сім’ї може вибухати шквалом емоцій тільки від того, що хтось купив рис не подовгуватий, а круглий, забув винести сміття, не помив посуд, залишив речі не на тому місці і т.д. Але давайте на секунду зробимо стоп-кадр і подумаємо, чи дійсно варто із таких ситуацій робити проблеми, ставити їх на перше місце?

Ми живемо лише один раз! Чи хочеться вам, будучи в зрілому віці, обертатись на свій пройдений шлях і бачити лише копирсання в примітивних домашніх справах, які не приносили задоволення? … Не думаю. Вчені довели, що людина дійсно буде почувати себе щасливою тоді, коли допоможе іншій людині. Подолати свій егоїзм, вибратись з пастки непотрібних речей і вчинків – ось найвища міра задоволення!

Тільки задумайтесь на хвилинку – зараз в Україні близько 93-х тисяч дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування! Хіба можна засмучуватись через те, що вдома незастелене ліжко, якщо у дитини проблема глобальніша і безповоротна – у неї немає мами і тата… «Мама»… «тато»…для когось це просто слова, для інших же – мрія.

Зараз, коли східна частина України знаходиться в зоні воєнних дій, там все ще перебуває 15 тисяч дітей-сиріт. Звичайно, важко переселенцям збирати всі свої речі, покидати все нажите і виїжджати з сім’єю в іншу область. Та хто забере дітей-сиріт? Хто потурбується про їхнє життя і скаже: «Не бійся. Все буде добре!»?...