Пилипишина побили найняті Левченком «провокатори Корчинського» і … тітушки «ригі

…Або чому «Свобода», «Братство Корчинського» і злочинний режим «сім’ї» є поняттями абсолютно тотожними.

Після провокації 14 жовтня під Верховною радою знову заговорили про провокацію. При цьому, майже всі звернули увагу на те, що останні події з побиттям міліції ціпками за сценарієм і виконанням майже точно копіюють провокації на Банковій 1 грудня минулого року. На щастя, з тією різницею, що тиждень тому ніхто, окрім працівників міліції, не постраждав. Тоді ніхто не міг зрозуміти, хто був виконавцем тієї зловісної вистави, коли група нікому не відомих молодиків, не підкоряючись жодному з лідерів Євромайдану, кілька годин поспіль знущалась з «Беркуту», фактично спровокувавши звіряче побиття останніми десятків журналістів. Зараз в пам’яті лишились лише кадри з ціпками і жовтим бульдозером. На жаль. Адже ті, хто спостерігав за першогрудневою «виставою» на Банковій із самого початку, добре пам’ятають специфічні навички провокаторів. І одностайні вигукування гасел (в т.ч. «спартаківських» ультрас), миттєвий груповий біг від кордону міліції, а потім таке ж відтреноване повернення.  Згодом, коли помітили і самого Корчинського, вже стало більш-менш зрозуміло, що виставу з трагічними наслідками на Банковій режисували самі ж колишні володарі кабінетів цієї вулиці. А версія з Корчинським всіх задовольнила — в навколо-політичній тусовці не було секретом, що останній кілька років «сидів на зарплаті» у Сівковича. Проте, щодо безпосередніх виконавців, а саме персоналій провокаторів з ціпками, все так і лишилось не з’ясованим.
А даремно. Тому що «провокаторами Корчинського» виявились ні хто інші, як учасники бойового загону «Свободи». А «спалились» хлопці зовсім недавно, коли під ЦВК влаштували побиття Пилипишина. Ми ні в якому разі не беремось давати будь-яких моральних оцінок побиттю конкурента Левченка, як і висувати версії, кому це було вигідно. Навіть з огляду на доволі жорстку реакцію авторитетних західних інституцій на кшталт ОБСЄ і реакцію західного світу на свавілля політичної гопоти. Проте, участь «свободівців» проливає світло на багато інших, не з’ясованих досі питань. Відтак, по персоналіям.
Фотографії молодиків біля Пилипишина навіть в балаклавах були чомусь максимально зачищені на аккаунтах «Свободи» в соцмережах. І така пересторога була, мабуть, не випадковою.
Джерела, які були очевидцями побиття, першого з решти майже 30 молодиків впізнали голову Шевченківської районної «Свободи» Святослава Кутняка.

Фото з соцмереж

Іншим «Свободівцем» виявився друг конкурента Пилипишина Юрія Левченка — Артем Рубан з Вінниччини, який на останніх виборах балотувався за списками «Свободи» до Київради.
Під час «сміттєвої люстрації» Пилипишина Рубан пошкодив ногу і дотепер шкутильгає. Разом з Рубаном вимурзали себе фарбою також киянин Володимир Тищенко і донеччанин із Словянська Прохор Антоненко.

Фото з соцмереж

Ці браві хлопці разом перебували в числі тих, хто так завзято лупив строковиків ВВ ціпками і закидував їх камінням на Банковій першого грудня. Згодом ця ж четвірка активно лупцювала міліціонерів на Покрову біля парламенту. І знову у якості «провокаторів Корчинського».

1 грудня 2013 – Банкова

14 жовтня 2014 – Верховна рада

Що може об’єднувати реальних партійних активістів «Свободи» і затриманих міліцією активістів «Братства Корчинського», окрім схожих націонал-патріотичних ідеологем? Тільке те, що і одні і інші кормились з рук поваленої влади. І зараз вміло виконують такі ж провокаційні замовлення. Не забуваючи при цьому, як той же Корчинський, піаритись на війні – хто ж перевірятиме, чи дійсно Дмитро Олександрович у складі добровольчого батальйону боронить Батьківщину від агресора. Це також непорядно, як і досліджувати бойовий шлях героя війни Ляшка.
Проте, найцікавішим виявився результат дослідження наступної фотосвітлини Артема Рубана, яку він люб’язно виклав на своїй сторінці у соціальній мережі.

Одного з чотирьох товаришів Артема у минулому році можна було побачити у складі тітушок, які влаштовували бійку навколо БТРа з «кроликом» у травні минулого року. Саме тоді, коли побили подружню пару журналістів Ольгу Снісарчук і Влада Соделя. Нагадаймо, що з боку тоді ще опозиції билися з тітушками саме активні «Свободівці». Які згодом з цими ж «свободівцями» фотографувались за одним столом… Хоча нічого дивного. Ще тоді було зрозуміло, що ті події також були відвертою провокацією. Особисто проти Яценюка, з яким тоді ще «Свобода» не дуже і товаришувала.
Фото  — 18 травня 2013

Що ж. Держава повинна знати в обличчя своїх «героїв». Саме тоді, коли на Сході кращі сини гинуть за державу, інші, які видають себе за таких, виконують за гроші провокації. І не треба дивуватись, якщо ці ж «патріоти» засвітяться у якійсь новій кремлівській виставі – чи з «солдатськими матерями» або у формі «строковиків», які вимагають дембеля… Хоча вже зараз цілком зрозуміло, що наступним місцем бійки вказаних молодиків буде саме ЦВК під час оголошення результатів виборів. Де «Свобода», як останній рудимент влади бандюковича, не потрапить в список тих партій, що подолали прохідний бар’єр.