Кінець світу або Мертві обирають живих. Післяхронік

В офісах із ранку й до вечора розробляються плани спасіння. У всьому винні майя. Вони посоромили астрофізиків НАСА.

Християни і юдеї, атеїсти й новообрані народні депутати чекають кінця світу. 21 грудня 2012 року світ на невизначений час порине у морочну темряву, технологічна броня людства  в одну мить, під дією невідомих абсолютних законів космосу, лусне, Земля перетвориться  на дорогу до пекла. Катаклізми, катастрофи. Шосте масове вимирання людей разом із братами меншими. Колись,  біля 251 мільйона років тому при «Великому пермському вимиранні» із невідомих причин зникло 95% усіх живих істот планети.

    В офісах із ранку й до вечора розробляються плани спасіння. Для усіх.  Успішні, із готівкою від 1 до сотень млн. дол. США напередодні Судного Дня з’їжджають разом із обраними в сільські, з добрими підвалами, маєтки. Заготовляють дрова, їжу із ящиками The Macallan Fine & Rare Vintage, Dom Perignon rose, горілку імператорської колекції типу «золото із візерунками», Camus Jubili та гасом для вінтажних ліхтарів.

       Жодної паніки. Ніхто не вірить. Але…

     У всьому винні майя. Вони посоромили астрофізиків НАСА.

     У сонячному календарі Цолькін ( Tzolk'in) день зимового сонцестояння завершує еру П’ятого Сонця, яка  розпочалася, згідно календаря життєвих циклів Довгого Рахунку  1 серпня 3114 р. до н.е.. Враховуючи ще один цивільний календар Хааб, майя визначали період існування Всесвіту 5125 роками. Після цього світ не гинув. Він у важких муках і потрясіннях перебудовувався і розпочиналась нова епоха. Цей момент апокаліптичного переходу епох має розпочатися з 20 по 22 грудня. При цьому вже ніхто не цікавиться різницею у часі між літочисленням майя і григоріанським календарем у 260 років.

   Календар майя епохи Ягуара на цьому закінчується. Саме на цей час припадає  особлива космічна аномалія, яка виникає кожні 25 тис. 800 років. На наступний день наше світило стане разом із своїми планетами в одну лінію із таємничим енергетичним центром Галактики. Природа повстане, глобальний мор знищить більшу частину людства, планетарні зсуви і руйнування інфраструктур будуть продовжуватись поки не настане епоха обновлення людини. Родяться різнокольорові діти Білого Ягуара які й відновлять природний баланс Землі.

     Язичники. З Хааблом, НАСА, Інтернетом і більш, аніж із 25 тисячами храмів в Україні із тридцятитисячною армією священнослужителів. Ми не змінились. Із часів майя? Але ті разом із ацтеками, інками залишили нам не тільки попередження про кінець світу, але й величезний пласт глобальної культури життя, яку ми споживаємо щодня.

      Але страх, успадкований генами, інфікований невірою, безцільною війною один проти іншого, життям у неправдах і вічній ворожості сковує мозок, обмежує волю і закликає до втечі. Він діє однаково на язичників і глибоко віруючих. Християни декілька разів призначали кінець світу. Перший – на 1000 рік. 31 грудня 999 року Папа Сільвестр ІІ відслужив прощальну месу і чесно попередив віруючих, що прихід наступного дня не очікується по причині Апокаліпсису.  У Книзі Одкровення записано, що кінець світу – це місце останньої битви добра зі злом в Армагендоні, де загинуть усі, хто губить Землю, і диявол. Інші стверджували, що кінець усьому мав бути у 1037 році. Через тисячу років після, Воскресіння Христа, Який спустився у пекло, де бився з дияволом, зв’язав його і звільнив грішників. Антихрист мав вийти на волю у  1033 році, правити на свій розсуд три роки. У 1037 році очікувалось друге пришестя.

    Другий - 1492 рік. Тобто на 7000 рік з дня заснування світу. Сакральним мав стати і 1666 рік.

      Потім усі дослухались Марка (13:32) « Про той день або годину ніхто не знає, ані Ангели небесні, ні Син, але тільки Батько». Його настання буде несподіваним і страшним.

     При цьому усі забувають Матвія (7:15) «Вберігайтесь від лжепророків, які приходять до нас в овечій одежі, але суттю вовки хижі».

     За іншими даними за останні 250 млн. років відбулося дев’ять повних вимирань організмів із інтервалом 30 млн. років. Феноменом цього варто розглядати виникнення Homo Sapiens сила якого сьогодні змагається із космічною силою і самою природою. Попри це, зміна, наприклад, магнітних полюсів Землі або їх повне зникнення, глобальний землетрус, падіння астероїда Апофіса, масою 50 млн. тон, яке очікується 13 квітня 2029 року, надспалах на Сонці, близький вибухо-спалах до кінця цього року у сузір’ї Оріон червоного гіганта Бетельгейзе розміром у 800 радіусів Сонця і появи непередбачуваної чорної діри, попадання Землі під вузьконаправлений джет (струмінь) близького гамма-сплеску, може викликати планетарну катастрофу по типу Льодовикового періоду.

     А майя… Навіть якщо їхні жерці й були учнями жителів Атлантиди чи увійшли у контакт із якимось космічним хранителем таємних знань, вони об’єктивно відстали від людей XXI століття. Астрономи не підтверджують не тільки парад планет сонячної системи 21 грудня – Сонця , Сатурна, Юпітера, Марса і Землі, але й не мають жодних доказів, що вони стануть в одну лінію із планетами інших зіркових систем. Це показує постійне моделювання процесів у Сонячній системі на спеціальному симуляторі.

   Найбільш точним тестом на кінець світу у день зимового сонцестояння є українська політична влада. Вона  його демонстративно ігнорує, користуючись страхами й забобонами, невпевненістю й лінню опозиції. Вона ефективно використовує легку перемогу на осінніх парламентських виборах  для створення системи імперативного управління державою президентом. Успішно завершується період створення надкрупних корпорацій монополістів у визначальних секторах економіки. У їхніх руках вже зосереджено майже 75-80% активів країни. Перерозподіл капіталів закінчується. Діють швидко, жорстко, практично без супротиву. Глибина монополізації ринків – від 72 до 92%. Правління олігархату завершено. Транзит демократій припинено.

    Усе під контролем однієї бізнес-політичної групи на чолі із президентом. Сім’ї. Патріомональний режим іншої схеми не знає.  Олігархи стали тільки клієнтами. ВІП, поки що. Режим персонального правління на основі лояльності, віри в унікальні особисті якості правителя із системою внутрішніх бонусів. Розподіл влади відбувається не за  принципами конституційного регулювання і кар’єрного просування, а виключно в інтересах Сім’ї. Відчувається провал модернізації, політичний занепад, відтворення перехідного суспільства. Держава управляється як приватне володіння. Глава держави стає єдиним носієм політичної системи і культури, її основним нервовим ворогом, а всі інші інститути – інструментом його політичної стратегії. Державний бюджет, природні монополії, як сама держава – розглядаються набутою власністю. Макроекономічної політики в сучасному розумінні, як такої, немає. Ринки постійно вибудовуються під інтереси центру і його клієнтів. Монетарна політика, яка у нас глибоко соціалізована, практично виключена із ринку, інтереси розвитку не обслуговує. Адміністрування економіки унеможливлює конкуренцію, руйнує інвестиційну мотивацію і постійно збільшує експорт капіталів. Соціальна політика є безнадійними ін’єкціями у дерев’яний протез. Зріє гуманітарна криза. Нових ідей розвитку немає. Плагіат старих викликають глибоку і неподолану кризу між владою і суспільством.

    На цьому тлі розпочався процес політичної монополізації. ПР неминуче створить у парламенті монопольну – власну більшість. До цього очікуваний наляканим і деморалізованим «піплом» апокаліпсис жодного стосунку немає. Як і немає жодного значення, хто буде головою ВР – Микола Янович, мудрий вік і особлива відданість якого Сім’ї є надійною гарантією гаранта. Але він єдиний, хто може рішуче стримувати нестримну кризу і чесно обслуговувати інтереси Сім’ї. Чи Клюєв, Тігі, як його лагідно кличуть повелителі нашого життя, Лавринович, який практикується у юриспруденції чи, навіть, замолоділий у новій фракції, Литвин. Тому, що керівником усього буде особисто президент. Він небагатослівний і обережний. Старт його президентської кампанії може видаватися вдалим, якщо чогось не викине марно на щось ображений Захід.

               Влада у кінець світу не вірить. А Заходу панічно бояться. Хоча її аналітики разом із відомими фінансовими шулерами заспокоюють Сім’ю із клієнтами, що кінець ЄС уже не за горами. І тоді їм буде не до нас.

     Йому буде важко. Він може залишитись один. Супроти застиглої в якійсь летаргії опозиції та Росії, яка за безцінь мріє заволодіти Україною через капкан у Митному Союзі.

    От, опозиція, здається,  таки чекає кінця світу. Якщо він не станеться, то вона мріє показати залишки м’язів у сесійній залі.

      Влада їй обіцяє, що апокаліпсис вона відмінила. Пропонує діяти разом, узгоджено. Банковій все рівно, чи будуть депутати голосувати персонально, чи спецназом старих-нових «кнопкодавів». Її політтехнологи моделюють єдиний центр прийняття рішень і управління державою – президента. Він сильний, надійний, єдиний арбітр, що керує кризами, стабільний і передбачуваний. Чим більша криза у Верховній Раді, тим вища довіра буде до президента і його рейтингу. Та й хто ж буде відповідати за непрацюючий парламент? Правильно. Опозиція. Зневірений народ ще більше зневіриться. «Противсіхи» стануть пануючою фракцією у суспільстві. Це електорат опозиційних сил.

     Зі своїми планами влаштувати кінець світу Банковій у парламенті опозиція відстала навіть від жерців майя. Вона зависла між двома світами: вчорашнім і минулим. Учора вона не змогла піти єдиним національним фронтом, з єдиною політичною платформою і спільними гаслами, на вибори. У минулому боролась між собою, а не з політичним режимом, і отримала повне фіаско.

    Влада може бути зацікавлена у дестабілізації роботи парламенту опозицією.  Так діяли усі президенти. Виборця цим постійно будуть лякати.

     Спільне є те, що тоді і ще пізніше опозиція  відмовилась від Тимошенко. Відмовляється й зараз, ховаючись за безглуздими, політично-дрібними намірами і смішними планами.  

    Єдиною умовою для прийняття присяги і реєстрації у парламенті для любої цивілізованої політичної партії у таких умовах мала би бути безальтернативна вимога про звільнення із тюрми Тимошенко і Луценко без всілякого референдуму. Та, хоча би, круглого столу із владою щодо фальсифікацій виборів і покарання найбільш одіозних фальсифікаторів.

     Як і кінця світу, цього не буде. Містика. Язичництво. Страх. Життя між грішниками і праведниками.

     Хоча Страшний Суд, останній суд для встановлення грішників і праведників, можливо вже й розпочався. Але ми його бачити не хочемо, бо страждаємо від несправедливого суду людського.

   Не покидайте читання. Дивіться як мертві оживають і обирають живих.

    Анатолій Григорович Тесленко. Вовчанськ. У сімдесят міцний, жилавий, твердий як скеля. Говорить повільно, як істинний господар. Люди такого гарту кожне слово відміряють і важать. Звикли говорити правду і дивитись в очі. Цим особливі. Швидше зібрані образи літературних героїв, аніж наші сусіди. Незручні, але незламні. «Як хазяїн, мені немає пригласітельних (на вибори). А хто на том світі, як то кажуть, не проживає і не прописаний по тому дому, то таким шести чоловікам принесли… Це в одному дворі. А що по остальних, як твориться, не знаю… От нада задать вопрос комісії, що вони творять». Він розгублений. Не розуміє зневаги до себе і маніпуляції із мертвими.

   Чорний день виборів. ДВК. Зібрана районною державною адміністрацією машина фальшування голосування працює безперебійно. Виборець не може  проголосувати, бо співпадають тільки ім’я та прізвище, а по-батькові ні. Член комісії, яка не посвячена у шулерські оборудки на дільниці,  намагається допомогти. Вона запевняє, що це саме той виборець, який записаний у списку для голосування, вони знайомі, адже проживають на одній вулиці.  Тут з’являється голос за кадром. Це не член комісії, а типовий «смотрящий». Він наполегливо, адресуючи це і членам комісії, доводить, що тільки суд може дати дозвіл на те, аби виправити помилку і дозволити проголосувати. Але виборець не розуміє як так може бути, що свекруха яка давно померла у списку є, а її, живої, немає.  Їй грубо вказують, що це її проблема і треба було звіряти списки до виборів, або йти до суду. Але коли той суд…? Втім виборець запевняє, що вона звірялась і подавала свої точні дані.  (п.7.ст.42 Закону «Про вибори» дозволяє виправляти неточності на дільниці.)

     У нас немає ні  точних, ні розрахункових даних по кількості мертвих, які обирали живих у 176 Чугуївському виборчому окрузі.

     Разом з тим, зустрічі показали, що кількість їх могла бути й вельми значною. У тому ж Вовчанську на одній із зустрічей з виборцями тільки на одній вулиці люди нарахували 15 померлих, яких було включено у виборчі списки. В іншому місці нам говорили, що є навіть дефіцит на мертвих, бо включають померлих ще у 92 році. Село. Без доріг і Інтернету. Влада належить місцевим жорстко об’єднаним навколо землі, місцевих бюджетів, коридорів контрабанди, хабарів і поборів кланам із «дахами» у Харкові, Києві. Таких «виборців» із померлих праведників і грішників, у списках по округу могло бути від 3.5 до 7.5 тис. Спосіб голосування за них є сильним доказом масового фальшування виборів 2012 р.

    Їду по окружній Києва. Через кожних 2-3 кілометри ДАЇшні блокпости. Передній, зіщулившись і зосередившись у прицільній оптиці радара на тринозі, «розстрілює» знервованих засадами екіпажі автомобілів. Двоє, а то й троє, збирають данину із порушників швидкості. Намагаюсь адаптуватись. Очі бігають між дорогою, знаками, даїшниками, золотими куполами Храмів, розв’язками і спідометром. Нога «степує» на педалях. Грішників більше. Оминувши групу важко працюючих даїшників, усі стрімко набирають швидкість. На зло.  До наступної засади. Вмикаю круїз-контроль.

      Камери, відеофотофіксація, електронний контроль швидкості на різних полосах автобану вирішило би усе – справедливо і без примітивної та легітимізованої владою корупції. Але ж тоді кортежі владомужів, утикані антенами, мигалками, як марсоходи, джипи, «купе» мажорів були би таким як усі. Що неможливо. Вони не бояться кінця світу. Вони бояться втратити присвоєні нашою мовчазною згодою привілеї і виключність.

      Ну що ж. Якщо цього року Апокаліпсису не буде, то до зустрічі із Апофісом є час аби не дати згаснути забутій у світах згасаючій зірці Україна.