Щуряче полювання. Розгублені нотатки.

Усе як після війни. Розшук затаєних наляканих ворогів. І помста, помста, помста…

     Усе як після війни. Розшук затаєних наляканих ворогів. І помста, помста, помста… Усі, віддані трону і занаркочені партійними квитками, щодня вишуковують чергові жертви для спущення на них невгамовної злості, власного страху і ненависті за непокору. За громадянськість. За несміливий прояв свободи і невдалу спробу особистого й чесного волевиявлення.

     Мені майже щодня дзвонять із 176 Чугуївського виборчого округу. Вчорашні мої агітатори, активісти і просто громадяни. Усі  вони, так чи інакше, бачили у мені надію і публічно мене обстоювали. Так, це була агітація, яка заохочується Законом. Як і громадянська та виборча активність громадян. Це завжди робить владу легітимною й демократичною.

      Тепер їх переслідують. Уявіть собі традиційне українське полювання із горгочущою шеренгою погоничів разом із  оскалілими від погоні собаками. Там, в глибині хащі затаївся втеплений, із карабіном в пухлих ручках,  мисливець. Шансів у звіра, який так і не встиг оволодіти інстинктами самозахисту від наддосконалої машини вбивства, жодних.

      Щось схоже, ускладнене нашими ДНК і розвинутим мозком, відчувають сьогодні у селах ім. Профінтерну, що за 50 км. від уїзного міста Вовчанськ на Харківщині. Поза-позавчора, після тривалих й великих снігопадів та приходу лютих морозів, директор, він же і майже власник дослідного господарства в Гонтарівці.  Роздайбіда Юрій Олексійович категорично відмовив надати трактор для розчищення дороги до цих, загублених у снігах і нашій байдужості, ще населених пунктів. За те, що вони голосували усім селом за Гавриша, а не за Шенцева. Він, без будь-якого остраху, заявив про це, аби дізналась ота громада, що опинилась у медвежому куті Євроукраїни. Керуючій цим відділенням яка вже послала туди трактор, він пригрозив, що якщо вона ослухається і «пошлет трактор, то будет платить из личного кармана за топливо, трактор и работу такториста». Розлючений виборчою непокорою, він, по суті,  заборонив возити у ці села й хліб, возити звідти дітей до школи і у дитячий садок. 

      Вам це нічого не нагадує в історії Слобожанщини, яка втратила в Голодомор 3 млн. людей? Правда, не введена ще продрозверстка. Хоча…

     У покинутих державою, політиками українських провінціях закон давно вже перестав працювати. Режим клану. «Вас прикриють». Це ліцензія на будь-який «беспредел» в обмін на войовничу відданість. Лояльність, громадянська злагода вже нікого не цікавлять. Ти, або ворог, або доводь відданість жорстким і, навіть, жорстоким відношенням до «не наших». Як у популярних російських серіалах про бригаду.

     Колись, в інтерв’ю, Д.Шенцев подібно і чітко висловився: «Мы не пропустим Гавриша. Он не наш и мы ему не доверяем».

       Ви звинуватите мене в надмірних емоціях? Але як бути з Дариною Назаровою, яка була моїм волонтером-агітатором у селі Революційному, що за 15 км. від Вовчанська. Згадайте, саме там місцева, за згоди із регіональною, влада видала незаконні акти і дозволи на будівництво на березі річки котеджів сучасним нуворишам. Поселяни не можуть тепер не тільки рибу там ловити й купатись, а й навіть, помити ноги чи зустріти схід-захід сонця. Та й усі ліси навколо села, як і традиційні пасовиська, розпродані, загороджені, заборонені до будь-якого використання його предковічними власниками.

       У листопаді в бідної-бідної, нічим не захищеної Дарини, згоріла більша частина старенької, на два віконечка, хатини. Від  короткого замикання. Вона, із такою ж старенькою мамою, чоловіком та трьохрічною донечкою, надовго поселились на згарищі. Для компенсацій по страховому випадку потрібні документи, підписані сільським головою і дільничним інспектором. Як вона не намагалась до них звернутись, аби вони виконали покладені на них законом обов’язку! Їй це не вдалося й до цього часу. Вони навіть не прийшли на попелище. Передали, що не треба було Гавриша підтримувати. Поселяни, із пенсій у 800 гривень  та скуденних заробітків на городині й грибах, зібрали невеликі кошти, аби не замерзнути їй зимою.

    Що це? Вже давно забута сегрегація, як прояв дискримінації за ідеологічними чи політичними ознаками? Чи це наша істинна суть: вічно бути холопами у тимчасових панів і підпанків. У селі Захаровка, тут же, уся вулиця Перемоги оголосила бойкот, моєму спостерігачу, молодій мамі із двома дітками. Не розмовляє, не бачить, зневажає. Після голосування голова комісії хотіла взяти із собою печатку для поїздки в ОВК Чугуєва. Та звернула на це увагу. Односельці свій страх і злість перенесли на беззахисну людину. Зараз їй постійно погрожують звільнити з роботи. Які принизливі кроки треба вчинити жертвам людської злоби,  аби вернути спокій та надію. Чи, може, ми в тій же ситуації і з тими ж,  хто відправив Спасителя на Хрест.

     При цьому, ми абсолютно точно знаємо, що із зміною чергової партії влади усі вони блискавично змінять свої погляди, партійні квитки і чергових панів над собою. Зрадять останніх із щасливою посмішкою на устах.

      Чи, можливо, ні? У Дворічній, нинішній «смотрящий» від влади змінив уже біля п’яти партій. Найбільш популярний міський голова франтував на місцевому «майдані» у брендовому помаранчевому шаліку і, разом із відомою дамою, хулив нинішнього главу держави із його командою.

       Про що це я? Все одно вони будуть праві і бездоганні. Чому? Ви знаєте і без мене.

      Хто ми, і що з нами діється?

      Без наслідування Харукі Муракамі.