Завтра буде до кінця світу. Есей на дорозі.

Можливо, нас, разом із світлом тоді всмокче чорна діра, де час і простір зливаються воєдино.

    Ну, от і все. Ще один міф, яким живуть сотні мільйонів добре освічених  людей, розчиниться в новорічних і різдвяних скупих наших радощах. Планети вже не встигнуть вишикуватись по одну сторону від Сонця, яке мало би опинитися у центрі Чумацького Шляху. Божої Дороги українців. Тобто, у південному сузір’ї Стрільця, де і розташований той самий центр нашої спіральної Галактики. Ні зіркий Хаббл, ані надчутливі чудо-технології НАСА не дають нам жодних доказів, що відбудеться інверсія магнітних полюсів Землі. Саме це мало би викликати торжество жерців майя над сучасними астрофізиками. Бо падіння суперкрупного астероїда чи фатальний удар в Землю гігантської комети у найближчий астрономічний час нам не загрожує. Післязавтра ми, до гарячкових  пошуків нового вселенського пророцтва, забудемо про розумних язичників, які ніколи не опікувались проблемою, місця Землі і Сонця в центрі космосу, а вивчали астрономію найбільше для прогнозу погоди і врожаю, в циклічному часі постійної еволюції змін.

     Наступного року ми будемо жити під знаком найближчих родичів майя – інків. ООН оголосила його міжнародним роком квіноа. Це унікальна зернова рослина древніх індійців, які вирощували її на бідних і холодних схилах Анд. Вона серйозний конкурент рису і крупі. Конкістадори, взявши від них для нас кукурудзу й картоплю, не оцінили високі харчові і очищуючі властивості цієї рисової лободи, яка аборигенами використовувалась як і священна ритуальна рослина. Зараз її розглядають як спасіння на тлі вселенської продовольчої кризи.

     Глобальна інформаційна цивілізація зробила нас щасливими. Попри пророче застереження Еклізіаста, що «пізнання примножують скорботу», інформаційна революція відкрила перед людством необмежений горизонт розвитку. Справа дійшла до того, що ми готові зробити повний запис розкодованого геному кожного з нас. Але на це потрібно 1000 томів по 1000 сторінок у кожному і по 3000 знаків на кожній сторінці.

      Ці знання не рятують від страху, який генетично єдиний спадкується нашими дітьми. Він народжує різноманітні манії. Найсильніша – переслідування. Це відчуття Апокаліпсису. Він тільки реальність. У цьому суть пророцтва Біблії, яка починається з Книги Буття і аж до Апокаліпсису. В 12-й главі Останньої Діву Марію переслідує Червоний дракон у своєму історичному прояві: перший і другий звір. Червоний дракон й породив «Вавилон Великий», як світ зла, Абсолютного, Обителлю Бога є Світло. Він і Сам Світло. Він Істина. Антиподом Йому є пекло.

       Зло є або частиною великого плану створення космосу, або самим хаосом. Його представником і часто господарем, виступає диявол. Завдання у нього єдине – відділити людину від Бога і від решти розумних істот. І, хоча, кожна людино може вільно співпрацювати або з Богом, або з Дияволом – злом, саме це й викликає її фобії, які накладаються на складний і жорстокий світ нашого існування. Тому, що культурна й політична система зла повністю протилежна Богу. Вона хоче зайняти його місце і навіює нам ілюзію, що можна обійтись без Бога і його Світла. Вдивіться в себе і ви це одразу зрозумієте.

      Природа Світла Бога і темряви, де ховається диявол, цілком матеріальна. Це геніальне пророцтво Біблії. Воно цілком зосереджено тільки на Обителі Бога – Світлу. Але наш Всесвіт, якому десь біля 14 мільярдів років, тільки на 4% складається із світлої, тобто звичайної матерії. На 23% він збудований із матерії темної. Про неї ми взагалі нічого не знаємо і не розуміємо жодних законів, з нею пов’язаних. Все решту, 73% займає темна енергія. Саме вона, і ніщо інше, постійно, з прискоренням, розширює Всесвіт. Колись вона, на початку Всього так же вкрай швидко розширювалась. Якщо це істина то весь цей неозорий світ має колись тріснути. Вибухнути.

       Можливо, нас, разом із світлом тоді всмокче чорна діра, де час і простір зливаються воєдино.

       Можливо, Всесвіт рухається до якогось іншого холодного і темного кінця. Ми цього не знаємо, але можемо його пізнати. Бо й Тора в одному місці, пов’язаного в тексті із 5772 єврейським роком, несподівано записала: «Земля знищена». Хоча в подальшому, вона таки полишає нам надію: «Ви це зміните».

     Тиквер із Ланою та Ендрю Ваховські в «Хмарному атласі» нас вспокоюють можливістю постійних реінкарнацій. Правда, з невідомими для нас цілями. Та й Книга Книг дарує нам оптимізм: смерть не є останнім актом у Промислі Бога. В кінці нас чекає Воскресіння. В останній день Бог відтворить усіх чоловіків і жінок разом із Всесвітом. Яким? Апостол Іоан передає нам свої видіння: «і побачив я нове небо й нову Землю… От обитель Бога – серед людей. Той, хто сидить на престолі, буде жити серед них, і вони будуть його народом».

   Переселення. Воно неминуче. Ми жадібно й безжалісно знищуємо природні ресурси, посилюємо кризу ноосфери і програємо територію за територією, душу за душею злу. Воно поступово наближається до межі, де його готовий прийняти темний і холодний світ. Його вже осколок впав і добре прородив в Україні свавіллям влади і її чиновників, корупцією в усіх сферах життя, взаємопоборництвом, безцільністю ходіння по колу в національно-державному розвитку, у втраті спільної мети і хаосу в політиці. Диявол тут близький до перемоги. Натомість об’єднанню, згуртуванню навколо побудови спільної держави українцям пропонують розійтися по різних куточках Земного всесвіту, відмовитись від власної ідентичної історії, культури і гідності.

       Завтра обов’язково наступить. Найкоротший у році день обов’язково Вам всміхнеться надією. Варто вірити. Це найміцніший і перевірений панцер  проти зла, яке щоденно нас випробовує.

      Кінець старого світу буде. Але ми залишимось.