"Ноу-хау": як примусити "гаранта" до виконання Конституції

У цьому випадку Янукович навіть не може собі дозволити перевести "стрілки" на когось із підлеглих. Мовляв, недопрацювали, нероби - не догледіли і не доповіли.

Від учорашнього дня маю дві новини. Одна хорошу, іншу – не дуже.

З одного боку, якщо вірити керівнику апарату ВР Валентину Зайчуку, під законом України «Про благодійну діяльність і благодійні організації» (№5073-VI) нарешті дивовижним чином з’явився підпис Януковича – не пройшло і півроку.

Отже, благодійники мають нарешті привід порадіти душею за тих, кому адресована допомога – самотні літні люди, діти-сироти, багатодітні родини, невиліковно хворі, талановита молодь із незаможних родин: майбутні науковці, державотворчі, художники, співаки, письменники

З іншого боку, глава нашої держави вкотре продемонстрував не лише правовий нігілізм, але й зневагу – і до людей, і до законів, і до Конституції, яку має боронити.

Імунітет проти судового переслідування в Януковича не вічний

До вчорашнього дня майже півроку благодійники й автори закону переконували «гаранта» в необхідності виконати прямі вимоги Конституції і візувати закон.

Як офіційно, так і медійно – зверталися, пояснювали і вимагали. Адже впродовж 15 днів після отримання закону главою держави його не було ні підписано, ні повернуто назад для повторного розгляду – як того вимагає ч.2 ст. 94 Основного закону країни. При цьому ст. 68 Конституції вимагає від президента додержуватися Конституції і законів України, а стаття 102 вповноважує главу держави бути гарантом дотримання її вимог з боку всіх без винятку чиновників.

За такого нормативного розкладу Янукович навіть не може собі дозволити перевести «стрілки» на когось із підлеглих. Мовляв, недопрацювали, нероби – не догледіли і не доповіли. Адже йдеться про персональну відповідальність.

Тому довелося мені звернутися до керівників АП і ВР задля встановлення юридичного факту і реєстрації позовної заяви до глави держави стосовно грубого порушення ним вимог ст. 68, 94, 102 і 106 статей Конституції.

Схоже, лише після того до Януковича дійшло, що за протиправне зволікання йому доведеться відповідати особисто – якщо не сьогодні, то завтра.

Під законом «одразу» віднайшовся підпис – через півроку після прийняття.

Як документально підтверджує відповідь керівника апарату ВР Валентина Зайчука, закон ухвалено парламентом 5 липня 2012 року, підписаний спікером 30 липня 2012 року, наступного дня документ надійшов до АП – і лише вчора (!)тобто 29 січня 2013 року закон повернуто з підписом до парламенту.

Шукайте – кому вигідно (с)

Виникає закономірне запитання – навіщо президенту підставлятися «на рівному місці». Кому був потрібний подібний злісний саботаж упродовж 6 місяців?

Відповідь проста – надто зручним попередній закон був для чиновників, які звикли користуються держбюджетом – наче власною коморою. Саме їхніми зусиллями близько третини доброчинних внесків до адресатів досі не потрапляє – їх відфільтровують до бюджету задля «спільного» блага, а звідти – хто вкраде, а хто покладе до кишені на цілком «законних» підставах.

До прикладу, закон вимагає від операторів мобільного зв’язку – стягнути 36 копійок податку (36%) з кожної гривні, яку люди переказували під час смс-марафону на будівництво дитячої лікарні або допомогу хворої людині

Той самий закон провокує банки до відмови в переказі коштів потерпілим від стихійного лиха, доки благодійний фонд не надасть інформації про їх індивідуальні податкові коди, аби стягнути з цієї суми  15% податок – авансом.

Відповідно до нього в інваліда без ніг здирають до бюджету не менше 180 грн. податку, якщо візок вартістю 2 тис грн. йому було подаровано не родичем, а товаришем – із сусіднього будинку.

Підписано, але не оприлюднено

Найціннішим у відповіді Зайчука є встановлений факт наявності підпису Януковича під законом. Якщо закон буде оприлюднено, в Україні можна буде ставити питання про впровадження європейських правил гри у сфері благодійництва.

У тому числі:

1) зменшення податкового навантаження на громадянина-одержувача благодійної допомоги, зокрема, звільнення від оподаткування товарів та послуг благодійного характеру;

2) скасування мінімального порогу пожертв, які дають право на податковий кредит;

3) звільнення від оподаткування 30% суми пожертв, але не більше 15% сукупного оподаткованого доходу;

4) спрощення процедури створення благодійних організацій: скасування територіального статусу, обмеження здійснення реєстрації лише державними реєстраторами, звільнення благодійних фондів від плати за внесення змін до установчих документів, скасування вимоги внесення мінімального капіталу для благодійних фондів;

5) розширення сфер благодійної діяльності, зокрема: допомога особам у кризових ситуаціях, соціальне забезпечення та соціальні послуги, правова допомога, захист прав людини та основних свобод, розвиток територіальних громад;

6) зміцнення матеріальної бази благодійництва, зокрема, впровадження спадкових договорів та заповітів, благодійних сервітутів, благодійних ендавментів, благодійних лотерей, публічних зборів пожертв та продаж одержаного майна з публічних торгів;

7) посилення прозорості в сфері благодійництва: встановлення солідарної майнової відповідальності членів органів управління; визначення видів інформації про благодійну діяльність, доступ до яких не обмежується чи обов’язковий; встановлення додаткових підстав для позовів про ліквідацію благодійних організацій.

І насамкінець

З одного боку, підпис, проставлений «заднім числом» не рятує главу держави від юридичної відповідальності за майже піврічне зволікання з наданням чинності закону. Так би мовити, на все свій час.

З іншого – станом на сьогоднішній день всяк бажаючий може спостерігати дивовижний феномен. Наче закон підписано – якщо вірити Зайчуку.

При цьому жодної згадки про нього досі немає на жодному офіційному сайті.

Ну, просто чудеса українського законотворення, та й годі!