Обережно! За гречкою - "латентні" регіонали

Мова піде про "пасивних" … або, точніше, "латентних" регіоналів. Деякі представники ПР, що з різних причин не демонструють власної партійної приналежності, або ховають її - наче соромляться. Дивно?

Наша безпека останнім часом надто помітно залежить від рятівного божого дару – уміння критично оцінювати все те, що відбувається навколо. Але не менш часто цей дар «не спрацьовує» у найнеобхідніший момент. Рятує хіба що «дзвінок другу» або «допомога залу», які здатні краще оцінити ситуацію. Але знову ж таки – вибір порадника потребує не меншого критичного мислення.

На тлі непростого вибору «кому і чому вірити» маємо не таку вже далеку перспективу чергових виборів. У цей зоряний (і золотий) для політтехнологів час брехня набуває статусу «технології», а хабарництво сором’язливо перейменовують на «спілкування з виборцями». Насправді, ні тим, ні іншим нас уже не здивуєш. Надто витончено і вишукано діють у цій царині представники більшості політичних таборів. Але дещо таки привертає увагу.

Мова піде про «пасивних» … або, точніше, «латентних» регіоналів. До слова сказати, латентність – (від лат. Latentis – прихований, невидимий) – властивість об'єктів або процесів перебувати у прихованому стані, не виявляючи себе. Так само, як і деякі представники (провідники) ПР, що з різних причин не демонструють власної партійної приналежності, або ховають її – наче соромляться. Погодьтеся – незвичний феномен для правлячої партії, котра ще вчора силою зганяла шахтарів, колгоспників, чиновників і навіть акторів театрів до своїх лави.

Таємниця подібної «сором’язливості» регіоналів криється в рейтингу влади. Він стрімко падає з огляду на політику «реформи понад усе: заради грошей і нас улюблених». До рівня абсолютного замерзання. Із таким рейтингом, навіть задіявши всі можливі варіанти фальсифікацій, отримати «ручний» і слухняний парламент – нереально. І це розуміють не лише всі без винятку аналітики, але й самі регіонали.

Єдина надія – на мажоритарні округи.

Не секрет, що лише одна умова гарантує гаранту гарантовану більшість у наступному скликанні ВРУ. Задля компенсації провального партійного списку він має розраховувати щонайменше на половину з 225 мажоритарників. Інакше він гарантовано не стане гарантом на президентських виборах. А дуже хочеться. Родина в нього велика – не всі ще встигли заробити на «краще життя вже сьогодні».

Що треба для перемоги в окрузі за логікою партії влади? З одного боку, адмінресурс, з іншого – гроші.

З адмінресурсом у ПР проблем немає – 90% голів адміністрацій або мають чітку партійну приналежність до ПР, або латентно ховаються в лавах інших партій, або демонструють позапартійність, втілюючи на високих посадах світлу ідею «покращенняжиттявжесьогоднізму». Їх усіх об’єднує вірнопіддане ставлення до великого «Я». Заради нього (доступу до бюджету) вони готові проявити (симулювати чи зобразити) таку рафіновану лояльність, що бідні північні корейці зі своїм покійним вождем нервово куритимуть у закутку.

Грошей у них так само – кури не клюють. Але щось муляє...

Якщо в 2010 році провали можна було ще звалювати на колишню владу (мовляв, довели країну до ручки), то тепер, коли ця влада частково сидить, а частково співпрацює з ПР – хто цій липі повірить? Сьогодні «бути регіоналом» означає «нести відповідальність» за відібрані в чорнобильців та афганців (список можна подовжувати всіма верствами населення Україні за винятком олігархів та дуже високих чинів) гроші, у хворих – здоров’я і життя, у дітей – освіту (закриття лікарень, шкіл тощо). Таке навантаження жодна китайська гречка й адмінресурс не витягне. Єдиний вихід – ховатися: «і я не я, і хата не моя».

За таким принципом і виринають в окрузі латентні регіонали. Нібито й представляють владу, але не афішують. Партійну символіку не використовують, про здобутки влади не розповідають. І чим ближче до виборів – тим більш латентну форму демонструють.

Як ілюстрацію, можна навести діяльність одного мого знайомого голови комітету ВРУ від Партії регіонів, який вже тривалий час «окучує» Солом’янський округ у Києві. Він ані на власних бігмордах, ні на шампанському, ні на ліках не використовує ні назви партії, ні партійної символіки. Такий собі соціальний «робінгуд», який до партії влади не має жодного стосунку. Хоча йому не так уже й просто маскуватися – і керівництво в районному осередку ПР, і владна посада, і родинні зв’язки час від часу виводять на чисту воду. 

А от інші такі латентні регіонали замаскувалися куди краще – влада з ними навіть формально бореться час від час. У кожному місті та районі таких можна знайти силу силенну. Якщо маєте приклади, пишіть у ФБ – після перевірки розміщу на власному блозі.

До речі, подібних латентних представників можна віднайти не лише на округах, але й у списку будь-якої партії (партійних функціонерів, засліплених партійною боротьбою завжди легше надурити, ніж тих, хто дивиться на політичні баталії збоку). У разі виявлення таких шкідників (бо спотворювати волю виборця – це відверте шкідництво) раджу діяти за наступним алгоритмом. Насамперед, повідомте лідерів цієї партії і надайте докази. Якщо перший метод не працює, звертайтеся до чесних журналістів (явище доволі рідкісне, але в нашій журналістиці, на щастя, ще поширене). Якщо і це не допомогло, а «шкідник» усе ще в списку – не голосуйте за цю партію. І не радьте знайомим.

Критичне ставлення до власного вибору – запорука його адекватності.

Якщо в окрузі чи в списку на очі потрапив чиновник чи бізнесмен, у якого з 2010 року справи у бізнесі йдуть лише вгору, хоча вся країна рухається в іншому напрямку, якщо у нього ще вчора була відповідальна посада в ПР чи у партіях-сателітах, якщо він одружений/заміжня/чийсь родич із владної тусовки, «плюс» роздає від себе, а не від влади квартири чи відкриває соціальні центри – знайте – ви маєте справу з латентним регіоналом.

Якщо віддасте йому голос, він гарантує вам «покращенняжиттявжесьогодні» аж до завершення цього життя. І не лише собі, але й власним дітям.