Київський інфаркт.

Що трапилось з МНС? Де спецтехніка міліції? Чи вона закуплена виключно для розгону мирних і протестних демонстрацій, потерпаючого від негоди у цей час електорату.

          Їду Києвом. Вулицею Мельникова, через Хрещатик у бік Борисполя. Дві години відкопували толокою дорогу до вулиці Мельникова, метрів 400 тунелю висотою у два метра. Зима кинула у бій останні важкі ресурси: сипле й сипле колючим холодним снігом. Хурделить так, що здається по пустельних засніжених вулицях несамовито, один-за-одним ганяють привиди. Як після третьої світової війни. Льодовиковий період. Усе стоїть. Тролейбуси, трамваї, верениці засипаних врівень з дахами автомобілі. Ні МНС, ні ЖЕКу, ні Попова. Жодної людини у якійсь уніформі. На Хрещатику, біля палаток Юлі, розгублений червонощокий ДАІшник, ганяється за сніжними привидами по заметах. Люди довжелезними колонами рухаються з валізами, сумками у напрямку центра. Тут поодиноко їздять автомобілі. Біля входів у метро, черги людей з парасолями. А що ж там, у провінціях України? Може там й легше, бо є фермери із своїми тракторами й кіньми, які на владу давно не орієнтуються. Куди ж течуть ті сотні мільйонів й мільярдів, якщо сьогодні на вулицях Києва, багатого і самодостатнього, не працють сотні, а може й тисячі одиниць техніки у боротьбі із стихією. Що трапилось з МНС? Де спецтехніка міліції? Чи вона закуплена виключно для розгону мирних і протестних демонстрацій, потерпаючого від негоди у цей час електорату. Чому не використати військових із їхньою важкою технікою і показати, що влада розуміє свою відповідальність.

   Окрім несамовитого бажання, будь-яким чином утримати владу. Бориспільська траса стоїть величезною колоною автомобілів, які розгублено, зовсім як люди, тямно вдивляються світлом фар у снігову безвихідь.

   Від вулиці Мельникова аж до Борисполя тільки три маленьких трактора, мовби з дитячого конструктора, подорожуючі власними ногами ДАІшники і люди, люди, люди… По пояс у снігу топчуть доріжки, незручними лопатами чистять тротуари. І кудись ідуть, щось їм треба, щось шукають. Зовсім не слухають владу сидіти вдома і чекати, що весна переможе. Кружимо по місту разом із хурделицею, машинами, що час-від-часу штурмують закрижанілі дорожні крутосхили, вдивляємось у біле мерехтливе марево, разом із оптимістичною ФМ музикою.

   Ніколи не варто вірити, що час у зими, як і у влади закінчується і зміни обов’язково прийдуть.