Закон України "Про внутрішню торгівлю"

Регіональна рада підприємців в м. Києві (далі - Рада) як консультативно-дорадчий орган при Київській міській державній адміністрації утворена на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2011 року № 526 "Про утворення регіональних рад підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі".

Опікуючись захистом прав та інтересів представників бізнесу, Рада водночас здійснює постійний моніторинг законодавства з метою оперативного реагування на виклики, що становлять загрозу розвитку підприємницького середовища та зростання економічного потенціалу держави вцілому.

Зважаючи на це, звертаємось до Вас з проханням доручити ретельно вивчити ретельно питання, які можуть порушити права малого та середнього підприємництва, зокрема питання, пов’язане  напрацюванням Закону України «Про внутрішню торгівлю».

На нашу думку, внаслідок набрання чинності зазначеним законопроектом в існуючій редакції  малому та середньому бізнесу може бути завдано значної шкоди, оскільки запропонована редакція не вирішує ключових проблем галузі торгівлі, а натомість  створюються додаткові труднощі та перепони для ведення бізнесу.

Як вбачається з тексту, законопроект «Про внутрішню торгівлю» не є цілісним документом, а його зміст – це поєднання загальних фраз та лобістських зусиль різних груп, які жодним чином не узгоджені між собою.

Окремі статті запропонованого проекту закону дублюють норми Цивільного, Господарського кодексів, законів України «Про реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», «Про основні засади державного (контролю) у сфері господарської діяльності», ряду інших нормативних актів, нерідко вступаючи в протиріччя з ними зокрема, із спеціальними законами, що регулюють окремі сфери підприємницької діяльності.

На підтвердження цього може свідчити стаття 16 згаданого законопроекту, якою  вводяться нові додаткові вимоги щодо особливостей укладання договорів під час здійснення торгівлі продовольчими товарами,  не зважаючи на те, що на сьогодні питання укладення договорів уже врегульовані Цивільним та Господарським кодексами України.

Окрім того, низка положень законопроекту суперечать одна одній. Якщо на початку законопроекту проголошується рівність торговельних закладів, то далі – містяться норми, направлені на дискримінацію малого підприємництва.

Це доводить, зокрема, пункт 3 статті 7 законопроекту, де зазначено, що провадити торгівельну діяльність у магазинах площею понад 200 кв. метрів можуть лише суб’єкти господарювання, які застосовують загальну систему оподаткування.

При цьому відповідно до статті 42 Конституції України: «кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Відповідно до статті 25 Господарського кодексу України органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб'єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб'єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції, а згідно з частиною 1 статті 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання в Україні є забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання.

Таким чином, встановлення запропонованим проектом законодавчого акту такої норми порушує згадані вище положення Конституції України та Господарського кодексу України.

Усупереч задекларованому Президентом України курсу на дерегулювання підприємницької діяльності, зменшення кількості дозволів, законопроектом вводиться додаткова звітність (статті 14,15) та надаються жорсткі і необмежені права Держспоживінспекції, хоча все, що стосується нагляду і контролю у вказаній сфері  законодавчо вже врегульовано.

Також не встановлюються чіткі вимоги щодо техніко-економічного обґрунтування розміщення торгівельної мережі та відповідальності за його порушення. Натомість, органи місцевого самоврядування та спеціально уповноважені органи виконавчої влади набувають надто широких і чітко невизначених прав щодо втручання в господарську діяльність суб’єктів господарювання.

Таким чином, проект Закону України «Про внутрішню торгівлю» в існуючій редакції не вирішує питання впорядкування внутрішньої торгівлі, а навпаки, ставить під загрозу існування малого та середнього бізнесу в Україні.