Закон "Про внутрішню торгівлю" - смерть підприємництву!

Ініціюємо збір підписів до Президента проти законопроекта

Відкритий лист  Президентові  України:

Вельмишановний Вікторе Федоровичу !

Підприємці України звертаються до Вас з проханням втрутитись у ситуацію, пов’язану з ініційованим Урядом проектом Закону України «Про внутрішню торгівлю», підготовленим Міністерством економічного розвитку і торгівлі України. На нашу думку, цей законопроект провокує підвищення споживчих цін шляхом створення законодавчих підстав для монополізації ринку внутрішньої торгівлі, знищення малого та середнього бізнесу, корупції та зарегульованості підприємницької діяльності. Просимо Вас вжити заходів задля відхилення зазначеного проекту закону як такого, що порушує:

- Статтю 42 Конституції України, відповідно до якої „кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом”, а держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності і не допускає зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісну конкуренцію.

- Статтю 25 Господарського кодексу України, якою визначено, що органам державної влади і органам місцевого самоврядування, які регулюють відносини у сфері господарювання, „забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб'єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб'єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції”.

- Статтю 6 Господарського кодексу України стосовно загального принципу господарювання, який полягає в обмеженні державного регулювання економічних процесів і забезпеченні економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання.

Підприємництво виступає проти законопроекту «Про внутрішню торгівлю», оскільки у разі його прийняття у програші опиняться не тільки представники бізнесу, а й кожен пересічний українець.

Запропонований Урядом законопроект містить корупційні «пастки» для бізнесу. З його прийняттям більша частина української економіки опиниться в тіні, скоротиться виробництво, зростуть ціни, адже ним передбачається створення нових контролюючих органів, впровадження додаткової звітності та обмежує роботу бізнесу. Крім того він ускладнить і так досить важке становище бізнесу, оскільки передбачає також тимчасові обмеження роботи торгівлі, впровадження нових додаткових штрафів, створення додаткових перешкод для динамічного розвитку сегменту Інтернет-торгівлі. 

На наш погляд, такі ініціативи, як запровадження кваліфікаційних вимог до працівників у сфері ресторанного господарства, – це створення корупційних схем хабарникам у владі.

Попри задекларовану мету – розвиток та підтримка національного виробника, створення умов для нормальної ринкової конкуренції, створення в Україні нових робочих місць – даний нормативно-правовий документ створює суттєві перепони для розвитку внутрішньої торгівлі як одного з найдинамічніших секторів української економіки. Тільки за 2011 рік зазначений сектор виріс більш, ніж у півтора рази – до майже 700 млрд. грн. Тут зосереджено понад 10% усіх іноземних інвестицій в економіку країни. Торгівлю потрібно максимально розвивати та підтримувати, бо саме вона є двигуном економіки й додаткове необгрунтоване втручання в її роботу може призвести до суцільного колапсу.

На сьогодні в Україні сфера внутрішньої торгівлі вже регулюється Конституцією України, Господарським та Цивільним кодексами України і тому немає доцільності у прийнятті Закону України «Про внутрішню торгівлю».

Окрім того, надаємо обопільні та узгоджені зауваження до окремих положень зазначеного законопроекту:

1. Відповідно до преамбули проекту Закону України «Про внутрішню торгівлю» він визначає правові та організаційні засади провадження господарської діяльності у сфері внутрішньої торгівлі в Україні та регулює відносини, які виникають під час проведення торговельної та виробничо-торговельної діяльності. Виходячи з назви проекту закону («Про внутрішню торгівлю»), спроба врегулювати ним не тільки торгівельну діяльність, а й виробничу діяльність, суперечить принципам та вимогам законодавчої техніки. Адже, виробництво товарів здійснюється виключно суб’єктом господарювання – виробником і не охоплюється наступними відносинами з іншими суб'єктами господарювання з приводу торгівлі (реалізації) вироблених товарів. Відтак, вважаємо, що виробнича діяльність не є предметом регулювання нормами закону, який має на меті врегулювання відносин з торгівлі (реалізації) товарів. Це підтверджується і визначенням „торговельна діяльність”, поданим у ... статті 1, відповідно до якого „торговельна діяльність – це діяльність з продажу товарів”.

2. Законопроект не структурований. У статті 1 “Визначення термінів” не зазначені всі терміни, що запроваджуються зазначеним законопроектом. Натомість вони розпорошені по тексту документу. Для прикладу, терміни “роздрібна торгівля” та “оптова торгівля”, які містяться відповідно у пунктах 1 та 2 статті 5, термін “ресторанне господарство” (пункт 1 статті 6) та інші.

3. У підпункті 5 пункту 1 статті 1 законопроекту подаються поняття «капітальної споруди» та «тимчасової споруди некапітального типу», проте не надано визначення цих понять, що може призвести до вільного їх тлумачення контролюючими органами, і, як наслідок – до спорів цих органів з суб’єктами господарювання.

4. Пункт 6 статті 1 законопроекту визначає партію товару як „визначену кількість товарів одного або декількох найменувань, отриманих від одного постачальника, згідно з окремим первинним документом”. Проте, таке визначення суперечить визначенням цього терміну в інших законодавчих актах і, зокрема, в Законі України «Про безпечність та якість харчових продуктів», відповідно до якого „партія – це будь-яка визначена кількість харчового продукту з однаковою назвою та властивостями, який вироблений за однакових умов на одній і тій самій потужності (об'єкті)”.

5. Пунктами 1 статті 5 (роздрібна торгівля здійснюється «на підставі договору роздрібної купівлі-продажу») та пунктом 2 статті 5 (оптова торгівля проводиться для «забезпечення діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців») створюється додаткова зарегульованість та навантаження на підприємництво.

6. Пунктом 4 статті 5 законопроекту встановлено, що розрахунки під час роздрібної та оптової торгівлі здійснюються в готівковій та безготівковій формі, та в інших формах, передбачених законодавством. Проте, визначення розрахунків під час роздрібної торгівлі безготівковою формами є невиправданим, оскільки виникає необхідність у всій роздрібній мережі встановити термінал для розрахунку кредитними картками, що є частиною безготівкових розрахунків. Технічно це виконати неможливо.

7. Низка положень законопроекту, якими встановлюються конкретні повноваження органів публічної влади, сформульована з порушенням принципу юридичної визначеності, ясності та недвозначності законодавчих норм, що може спричинити виникнення суттєвих корупційних ризиків та спроб зловживань з боку владних органів при реалізації своїх повноважень.      Зокрема, у статті 7 визначені повноваження органів місцевого самоврядування визначати групи товарів, продаж яких обмежується на період проведення зборів, мітингів, демонстрацій, ходів, пікетів, інших публічних, масових видовищних і спортивних заходів та/або обмежувати час роботи об'єктів торгівлі. При цьому, законопроект не передбачає необхідності встановлення законом (або, принаймні, актом Кабінету Міністрів України) вичерпного переліку груп товарів, продаж яких може бути обмежений за вищенаведених умов. Зміст терміну «публічні, масові видовищні і спортивні заходи» наразі також не розкривається на законодавчому рівні. Не встановлюється і жодних критеріїв для введення пропонованих обмежень.

8. Пунктом 2 статті 8 законопроекту зобов’язано суб’єкта господарювання, який здійснює дистанційну торгівлю (інтернет-торгівлю), мати на підставі права користування чи права власності офісне приміщення, в якому він повинен зберігати усі документи, пов’язані з господарською діяльністю, хоча, відповідно до існуючого законодавства підприємець може працювати за місцем своєї реєстрації і окреме приміщення йому не потрібне.

9. Пунктом 3 статті 13 вводиться обмеження щодо розміщення тимчасових споруд торговельного призначення на земельній ділянці державної або комунальної власності виключно на підставі договору оренди. Зазначена норма неможлива для запровадження у даний час.

10. Пунктом 3 статті 14, пунктами 1 та 2 статті 15 запроваджується звітність, яка створює додаткове навантаження на підприємців та суперечить достатньому переліку та формам звітності, встановленим законодавством. За неподання зазначеної звітності вводиться фінансова відповідальність.

11. Пункт 4 статті 16 дублює статтю 236 Господарського кодексу України.

12. Пункт 5 статті 16 потурає права постачальника, даючи змогу покупцю не сплачувати за отриманий товар у разі його часткової поставки або затримки з поставкою.

13. Статтею 16 встановлюються особливості укладення договорів під час здійснення торгівлі продовольчими товарами, що суперечить статті 3 Цивільного кодексу України, де однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Статтею 42 Господарського кодексу України встановлено, що „підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку”. Відповідно до статті 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

14. Статтею 17 вводяться додаткові кваліфікаційні вимоги до кадрового забезпечення у сфері внутрішньої торгівлі і запроваджуються методичне та організаційне визначення стандартів якості професійної освіти та контроль за їх дотриманням. Вважаємо, що запровадження стандартів якості надання торгівельних послуг не повинно зводитися до встановлення директивних вимог до кваліфікації найманих працівників у сфері торгівлі та обмежувати гарантоване підприємцю законом право вільного найму працівників відповідно до статті 44 Господарського кодексу. Держава не може вказувати підприємцю (який на свій страх і ризик створив робочі місця) на те, кого він має наймати на роботу. Як висновок – торговельною діяльністю зможуть займатися лише професійні продавці у супермаркетах.

Крім того, стаття 17 законопроекту містить загрози корупційного поєднання в одному органі конфліктуючих функцій із замовлення та надання адміністративних послуг з навчання працівників торгівлі.

15. Статтею 23 законопроекту Уряд планує запровадження центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів додаткових штрафних санкцій, перевірки та звітності суб’єктів господарювання, що суперечить основним принципам дерегуляції, зазначеним у Програмі Президента України щодо економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава».

16. Підпунктом 2 статті 2 Розділу 5 «Прикінцеві положення» законопроекту запроваджуються зміни до підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України щодо заборони торговельної діяльності у магазинах площею понад 200 кв. метрів суб’єктам господарювання, які є платниками єдиного податку. Зазначеними змінами порушуються стаття 42 Конституції України та стаття 25 Господарського кодексу України і унеможливлюється перебування на спрощеній системі оподаткування підприємців, які здійснюють торговельну діяльність у магазинах площею понад 200 кв. метрів, що в свою чергу грубо порушує принцип рівності.

Ці та інші норми проекту Закону України «Про внутрішню торгівлю» є антиконкурентними та стимулюючими корупцію і відповідно їх прийняття призведе до скорочення суб’єктів малого та середнього бізнесу та до збільшення вартості товарів та послуг для споживачів.

Враховуючи викладене, просимо Вас, вельмишановний Вікторе Федоровичу, вжити усіх можливих заходів щодо недопущення прийняття Закону України «Про внутрішню торгівлю».

Голова ВГО "Союз захисту підприємництва"

Сергій Доротич