Загроза голоду

Скільки людей у світі постраждає без українського зерна, якщо війна затягнеться

Найбільша у світі платформа з аналітики агрогалузі GroIntelligence, яка відслідковує сільськогосподарські ринки, видала шокуючі, але очікувані результати: в сезоні 2021-2022 врожай кукурудзи в Україні впав на 36%, пшениці – на 33%, соняшника – на 41%.

Це зумовлено масованими атаками рашистів на українські бази паливно-мастильних матеріалів, ЗЗР, добрив, а подекуди й насіння, які були просто знищені, а також мінуванням полів для ведення особистого селянського господарства та окупацією значних територій сільськогосподарського значення в Україні. 

Країни, які потерпатимуть від голоду

Міністр агрополітики Сольський каже, що цього року очікується скорочення обсягів кукурудзи, пшениці та інших зернових ще на 10-15%, що може бути критичним для найбідніших країн, у яких люди не помирають від голоду тільки завдяки постачанню українського зерна, а саме Єгипет, Сомалі, Афганістан, Ємен, Індія, Лівія, Туніс, Таїланд, Вірменія, Південна Африка, Ліван, і - овва! - навіть Туреччина, Грузія та Шри-Ланка!

Вони імпортують понад 90% усього продовольства, а найближчий постачальник для них - Україна.

За оцінками Всесвітньої продовольчої програми, в зоні ризику масового голоду опиняється 345 млн. людей. А 43,3 млн. з них голодають вже зараз - всього за 1 рік і 2 місяці війни в Україні. 

Що ж буде далі...

За розрахунками Інституту аграрної економіки у 2023 р. обсяги виробництва валової продукції сільського господарства в Україні скоротяться на 2,1% у порівнянні з показником попереднього року. Такий прогноз озвучив директор Інституту Юрій Лупенко. 

Крім цього, втрати доходів  агрокомпаній та холдингів у 2022 р. і суттєве здорожчання ресурсів унеможливлюють придбання якісного насіннєвого матеріалу, повноцінного забезпечення технологічного процесу, особливо щодо внесення достатньої кількості мінеральних добрив та засобів захисту рослин. А це суттєво впливає на якість навіть того обсягу зерна, який очікується наприкінці річної посівної. 

Реакція США і західних партнерів

Чи не є це вагомим аргументом для США і Європи, щоб допомогти Україні здійснити жаданий контрнаступ проти росії найближчим часом? А час грає велику роль. Хоча направду, саме ЇМ важко осягнути це. Адже у випадку, якщо "голодні" прогнози здійсняться, США не постраждає взагалі, а Європа майже не відчує змін в суспільстві. Лише ціни на продукти підростуть ще трошки. У них величезні запаси земель і продовольства, і голод аж ніяк не загрожує головним гравцям світової політики. На відміну від названих найбідніших країн. 

Відомо, що мета росії - зупинити глобальне постачання продовольства, аби посіяти паніку і надалі розхитувати важелі впливу країн-світових лідерів. 

Одним з виходів із ситуації, що склалася станом на зараз, є створення військово-морського ескорту в Чорному морі.

Біда не приходить сама

Може трапитися так, що українське зерно припинить свій експорт і буде гнити на наших елеваторах. Перші тривожні дзвіночки пролунали після візиту Зеленського до Варшави у квітні 2023 року. Польща та Угорщина заявили про заборону експорту і навіть транзиту українського зерна.

Це удар нижче поясу по нашому агросектору. Такі ж натяги звучать з Болгарії і Словаччини.

І хоча Єврокомісія заявила про неприпустимість таких одноосібних дій деяких країн, як-то кажуть, було б бажання, а спосіб знайдеться. А бажання розірвати угоди на експорт зерна з Україною вони, на жаль, вже мають. І це червоне світло для української влади, яка марить, що на післявоєнну відбудову наші європейські партнери виділятимуть мільярди й утримуватимуть український бюджет. 

Війна, розвʼязана РФ, бʼє по економіці сусідніх країн і їх уряди у такий спосіб захищають своє населення від зростання цін.

Військові рейки "не на часі"?

А наша економіка досі так і не поставлена на військові рейки. Ба більше, межах "зернової угоди" працюють лише кілька визначених ОП структур, серед яких не лише агрохолдинги , а й нові ФОПи і ТОВки, створені тишком-нишком під час війни, які скуповують за копійки зерно у фермерів, бо лише вони мають можливість експортувати морем.

І в першому випадку (скорочення обсягів зерна), і в другому (заборона експорту і транзиту зерна) - програють Україна і країни третього світу, фізичне виживання яких залежить від нас. А от росія виграє темп в обох сценаріях. І цього ні за яку ціну не можна допустити. І якщо голод не лякає ситу Європу, можливо, її налякає посилення військових позицій росії через продовольчу кризу в Україні та світі, і, зрештою, загроза зведення нанівець річної допомоги Україні. 

Що потрібно Україні

Перше - зброя. Вся, яка була нам обіцяна західними партнерами та США, і не видавцем по одному танку й літаку, а максимальними обсягами за раз, без затягування і бюрократичних ігор. Безперечно, гра в політику цікава і вигідна, але є винятки, коли краще не гратися, бо боком вилізе всім.

Друге - поновлення угоди про експорт зерна з усіма європейськими країнами, незважаючи, попри те, що їхні внутрішньополітичні ситуації погіршилися через це. Лідери ЄС знайшли легкий шлях, відмовивши Україні в експорті, але доведеться пошукати складнішій і подумати, як вирішити послабити проблему внутрішнього виробника, не нашкодивши Україні. 

Третє - припинення заробляння на фермерах та узурпації внутрішнього ринку зерна. Тільки отримавши доступ до конкурентного ринку та вільного експорту для всіх агрогравців - великих і малих, "своїх" і "чужих" для ОП, ми зможемо втримати відсоток виробленого обсягу зерна, не дозволивши йому впасти за межі критичного.