Нова креативна епоха

Креативність - наш найцінніший ресурс; ми не можемо дозволити собі втратити його в будь-якому секторі економіки.

В кінці минулого року на сайті LinkedIn з'явилося повідомлення, що для опису своїх якостей люди найчастіше використовують слово «креативність». У блозі TechCrunch додали: «У період високого рівня безробіття творчі навички як і раніше затребувані. Всі ми хочемо стати частиною креативного класу. У минулому цей термін застосовувався по відношенню до художників і письменників. Зараз він означає стабільність роботи». Чому люди так хочуть ідентифікувати себе як «креативні»? Це просто тренд, модне слівце чи дійсно вартісна характеристика? Давайте розбиратися детальніше.

З чого все почалося?

Економіст і соціолог Річард Флоріда більше 10 років тому заявив про існування креативного класу, який змінює економіку, географію, стиль роботи і життя суспільства. Тоді його слова не сприймалися так серйозно, однак сьогодні всі дійсно розуміють, що саме креативний клас стає рушійною силою. Креативний клас став глобальним: на його частку припадає до половини трудових ресурсів в розвинених країнах Північної Америки, Європи, Азії та інших регіонах світу.  Загалом на креативні індустрії припадає 4,5% світового ВВП. В Європейському Союзі культурний сектор забезпечує роботою 8,3 млн людей. Це в два з половиною рази більше робочих місць, ніж надають автовиробники з їх великими концернами та заводами. А щорічний прибуток культурної сфери в ЄС – 558 млрд євро. При цьому, наприклад, Великобританія може заробляти 11 млн євро на годину! Ви лише уявіть собі!

Хто він – «креативний клас»?

Я, як підприємець, розумію, що саме економічна потреба в креативності сформувала новий клас. Його ядро ​​- письменники, художники і актори, дизайнери та архітектори, вчені та інженери. Крім них до складу креативного класу входить і широке коло професіоналів зі сфер бізнесу і фінансів, права та охорони здоров'я. Представники креативного класу розвиваються з рекордною швидкістю і надихають на це оточуючих. Коли такі натхненники беруть участь в проекті, їх присутність спонукає інших членів робочої команди шукати нові підходи і домагатися високих цілей. Інноваційний процес відбувається всюди і найчастіше починається з крихітних ініціатив. Держава повинна сприймати всіх членів суспільства як потенційних новаторів і підтримувати їх ідеї, сприяючи їхньому розвитку.  Адже, в нас, в суспільстві, хочу сказати, існує певний міф щодо так званих креативних геніїв. Люди вірять, що креативність – це якийсь рідкісний божий дар і не працюють над собою, не намагаються розвивати в собі цю творчість. Я, переконаний, що лише гарна освіта, наполегливість, дозволить створити творчу еліту, як новий клас суспільства. Як і прихильник того, що в основі креативності лежать дисципліна, впевненість в собі і здатність піти на ризик. Адже, ще Томас Едісон - еталон технічної креативності, любив говорити, що геній - це 90 % поту і 10 % натхнення.

Креативність = стабільність

Якщо задуматись про кризу 2008 року, то вона повинна була навчити нас, не покладатися на один тільки ринок і вільну конкуренцію. Потрібні нові інститути, які допомогли б в повній мірі використовувати ці потужні економічні чинники і змусити соціально-економічну систему працювати на всіх нас. Сьогодні величезний потенціал креативного класу, як і раніше залишається нереалізованим. Невже влада, не розуміє, що такий стан справ необхідно змінювати. Взяти до прикладу сферу обслуговування в Україні, вона ж застаріла, її необхідно привести у відповідність до вимог часу; а підвищення кваліфікації обслуговуючого персоналу і модернізація його роботи - ключові фактори цього процесу. Креативність - наш найцінніший ресурс; ми не можемо дозволити собі втратити його в будь-якому секторі економіки. І я вважаю, що креативний клас, представників культури необхідно залучати до різних сфер, використовувати, економічного розвитку держави.  Наприклад, в Естонії складають загальнонаціональний план, а кожні три-чотири роки складаються карти креативних індустрій. Це робиться для того, щоб знати, скільки людей працює в галузі, які вона дає показники та прибутки. З такими даними можна впевненіше лобіювати інтереси всіх, хто працює в культурі, та досягати корисних усьому суспільству результатів.

 Креативна молодь на «валізах»

Україні найбільш потрібні розумні інвестиції в технології, щоб знизити її залежність від сировинного експорту і диверсифікувати джерела зростання. Але замість цього, саме креативні, творчі люди покидають країну і виїжджають жити за кордон.  Саме ті, хто напевно, міг би рухати свою країну вперед, шукають своє місце в інших державах. Чому? Тому що, хочуть більш передбачуваного, справедливого і чесного майбутнього не тільки для себе, але і для своїх дітей. З такої точки зору, українці шукають в більшій мірі не якесь конкретне місце для проживання, а в більшій мірі умови, що відповідають їх потребам. Це сприятливі економічні можливості, особиста безпека, хороша освіта і охорона здоров'я. Найбільш очевидні наслідки такого процесу відображаються в науці й техніці. Еміграція вже опустошила і «зістарила» українське наукове співтовариство, і ситуація лише погіршуватиметься, тому для держави повинна бути дуже тривожною тенденція еміграції студентів і молодих випускників вузів. Вони їдуть через низькі зарплати, проблеми з житлом, слабку дослідницьку базу, несприятливе наукове середовище, непрестижність наукової роботи і відсутності ефективних державних заходів щодо поліпшення ситуації. Адже хто з молодих людей захоче займатися наукою з такою заробітною платнею? Коли публікація в західному виданні наукової статті, коштує як півзарплати науковця. Держава повинна «проснутися» і нарешті побачити їх: молодих, креативних, з творчим мисленням, які зможуть не лише творити і розвивати культуру, а й генерувати економіку.