він повертається!
Якийсь час
здавалося, що йому кінець. Що ось-ось,
і про нього забудуть – принаймні, він перестане бути тим, ким його звикли
вважати – всемогутнім, таємничим, недоступним і так, порочним, але
харизматичним. Що тінь Рината перестане маячити за кожним більш-менш успішним українським
політиком, і що фінансові щупальця його бізнес-імперії нарешті випустять зі своїх
смертельних обіймів бідну «неньку».
І дійсно, підстави для цього були. Два роки конфлікту на південному
сході України дорого обійшлися Ахметову: він ледь не втратив тамтешніх активів,
Київ звинувачував його в зв'язках з сепаратистами, Донецьк – в тому, що він
співпрацював з новою українською владою. Ще рік тому «Форбс» писав, що
за 2015-2016 рр. Ахметов втратив 10 млрд. доларів, опустившись на 771-й
рядок у щорічному рейтингу найбагатших людей світу (зі статком у 2,3 млрд.
доларів).
І ось, схоже, ситуація для славетного українського олігарха почала
змінюватися на краще. Очевидне підтвердження цьому – збільшення його статків
рівно в два (!) рази за минулий рік (за даними того ж «Форбс»).
Виникає очевидне запитання: звідки гроші?
Зрозуміти, в чому справа, досить просто, якщо згадати, що Ахметов досі
володіє приблизно 75% теплової та енергогенерації в країні. Більш того, схоже, що
ситуація не зміниться й в найближчому майбутньому, а розмови про
демонополізацію енергоринку так і залишаться розмовами.
Однак чому ж Ахметову досі вдається тримати в своїх руках такий значний
шматок «енергопирога», незважаючи на те, що його начебто сильно «не люблять» в
Києві? Відповідь на це питання – тема окремої розмови. Сьогодні ж
маємо те, що маємо: Ахметов «перегрупувався» і продовжує «качати» гроші з
кишень простих українців, користуючись для цього з одного боку своїм
монопольним становищем на українському енергоринку, а з іншого –очевидним
впливом на нинішній український уряд.
Ось лише один з останніх прикладів, що підтверджують це.
Компанія «ДТЕК Трейдинг», що входить в структуру найбільшого приватного
енергохолдингу ДТЕК, який належить Ахметову, з 1 квітня 2017 року почала
експорт електроенергії в Молдову, обійшовши на конкурсі компанію «Молдавська
ГРЕС», яка знаходиться на території Придністров'я.
Перемогти в конкурентній боротьбі ДТЕК дозволила дивно низька ціна на енергію,
що вона поставляє.
Дійсно, за інформацією Міністерства економіки Молдови, Ахметов запропонував
усього лише 50,2 дол. за 1 МВт-год. (близько 1356 грн. за курсом Нацбанку на
початок квітня). В свою чергу конкурент української компанії в першому
раунді переговорів запропонував 58,5 дол. за 1 МВт-год., а потім 54,4 дол. за 1
МВт-год., але все одно програв.
Щоб
зрозуміти, наскільки вигідною є ціна української електроенергії для Молдови,
можна порівняти її з ціною, за якою продають українську електроенергію
вітчизняним підприємствам – діапазон за 1 МВт-год. становить від 50 до 80
доларів за нинішнім курсом.
Виходить, що така угода повинна бути збитковою для компанії Ахметова? Тільки в
теорії. А як на практиці?
А на практиці збитки його компанії від поставок електроенергії в Молдову
ДТЕК будуть просто напросто покриватися за рахунок українського держбюджету
(про це Ахметов, судячи з усього, заздалегідь домовився). Діру ж у
держбюджеті, що утвориться в результаті цього, як завжди намагатимуться
залатати за допомогою підвищення тарифів для населення.
І дійсно, вже 1 березня 2017 року тарифи для українців виросли до 90 коп./кВт-год.
при споживанні до 100 кВт-год. на місяць і до 1,68 грн./кВт-год. при споживанні
понад 100 кВт-год.
Отже, схоже, що «Ринат Невмирущий» може з повним правом процитувати Марка
Твена: «чутки про мою смерть були сильно перебільшені».
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.