Резервний фонд: золота жила чи хитра пастка

Вперше ідея резервного фонду прийшла до американців, які створили специфічний регіональний банк, що об’єднував 12 найбільших банків США.

Федеральні резервні банки надають банківські послуги для депозитних установ і для федерального уряду. Вони обслуговують рахунки депозитарних інститутів і забезпечують різний сервіс виплат, включаючи інкасацію чеків, електронний переказ грошових коштів, розподіл і акумулювання (збір) грошових коштів (паперових) і монет.

Це все надзвичайно гарно виглядає, якщо тільки не враховувати той факт, що до спільноти проникла інформація про приватну основу Федерального резервного банку. А між нами дівчатами, можна впевнено сказати, що якщо це виявиться правдою, той, хто володіє ФРБ володіє і Сполученими Штатами Америки.

Такий собі МакКалістер (JW McCallister), вельми обізнана особа в нафтовій індустрії, писав у Grim Reaper, що за інформацією, яку він отримав від саудівських банкірів, можна стверджувати, що 80% власності нью-йоркського Федерального резервного банку - найпотужнішої з гілок ФРС - належить усього восьми сім’ям. Це: Goldman Sachs, Rockefellers, Lehmans і Kuhn Loebs в Нью-Йорку; Rothschilds в Парижі та Лондоні; Warburgs в Гамбурзі; Lazards в Парижі, і Israel Moses Seifs в Римі. " Більшість американців знають про Федеральний резерв тільки те, що він є структурою уряду США. Виявляється, що насправді це далеко не так.

А тепер декілька слів щодо України. На сьогодні в Україні не створено системного резервного фонду комерційних банків у НБУ. Резервні фонди формую­ться в самих комерційних фін­установах (ідеться про загальні та спеціальні резерви, призначені для компенсації втрат за активними операціями), практично як у будь-якого суб’єкта господарювання. Щодо резервів за пасивними операціями (обов’язкових), зокрема депозитами, то вони перераховуються регулятору і їхній обсяг не перевищує 12–15 млрд грн. Але ж загальні та спеціальні резерви окремих банків належать їм і не мають жодного стосунку до всієї грошової системи.

Окрім того, чинні нормативи резервування є нестабільними і використовуються НБУ як бар’єри для небажаних, на його думку, банківських операцій. Тобто ці нормативні вимоги не мають жодного стосунку до встановлення потрібних системних резервів, а є засобами впливу на кредитну діяльність. І ще одне. У наших умовах, за відсутності централізованих резервів, поповнення кредитних коштів і ліквідності банків може відбуватися лише за рахунок друку нових банкнот, що на практиці, як показує наше минуле, не має жодних обмежень. 

Загалом потрібно кардинально змінити вітчизняну грошово-кредитну систему, яка видається анахронічною, слабкою, ненадійною. Вона має стати відкритою, ринковою, рівноправною для власників грошей і фінансових посередників, доступною для всього суспільства. А для цього необхідно насамперед змінити організацію системи, механізм її резервів, цілі функціонування, методологію діяльності грошового регулятора, оновити інструменти монетарної політики, підняти фінансово-економічну культуру банкірів.