Про те, чому для народу підприємці – все ще “бариги”.

Пересічний і водночас показовий випадок спонукав мене до продовження теми, присвяченої проблемам „філософії” підприємництва.

Одна близька мені людина нещодавно здійснювала звичайну купівлю продуктових товарів на ринку і, повернувшись після цього, не змогла стримати своїх негативних емоцій і висловів. А ситуація є банально простою. Під час вибору товарів моя знайома обрала товар кращої якості за вищу ціну і попросила зважити саме його, продовжучи при цьому вибирати продукти. Яке ж було здивування шановної, коли вдома вона звернула увагу на те, що їй насипали у пакет гриби (а саме їх вона купувала) другосортні, не ті, які вона вибрала, і на які вона вказала. Сплатила вона при цьому за них ціну як за високоякісний товар.

Буденна, на перший погляд, ситуація. Всі ми, думаю, потрапляли чи можемо потрапити у схожі, купуючи будь-які товари широкого вжитку. Але саме такі випадки окреслюють ставлення деяких непоодиноких представників бізнесу до свого ж народу. Більше того. Зможу навести безліч прикладів випадків, коли підприємці України „кидають” своїх побратимів “по-нелегкому серпу”. Окремі підприємці не нехтують підсунути „липу” своєму ж колезі, чи не розрахуватись за поставлений товар, чи не виконати належним чином, а подекуди і взагалі не виконати умови договору. Та, чого гріха таїти, “слава” про “кидалово” в Україні біжить попереду і от тільки слави як такої нам не приносить. Звичайно, випадки нечесної конкуренції та омани є і в цивілізованих країнах світу. От тільки ставлення до них різне. Там це одразу ж викорінюється і всебічно викривається як на рівні держави, так і на всіх рівнях суспільства. У нас же “досягнення” таких куртіїв пропагуються і підносяться як геройство. Подивіться фільми, почитайте сучасну літературу. А як же ж кинути “лоха”, це ж – подвиг! От тільки, хто “лохи”? Чи не кожен з нас? Очевидно, що кожен! Кожний може стати таким собі “лохом” для більш вишуканого афериста. Ось так і живемо. Мріємо швидко розбагатіти, а відтак хочемо стати “кидалами”. Бо тільки наївний не розуміє, що швидко розбагатіти можна тільки нечесно. Швидкі гроші, у більшості випадків, можуть бути зароблені тільки на омані. Прислів’я: ”Перший мільйон завжди крадений” написав не я, а народ, який, як ніхто інший, знає життєві істини.

Слов’янська земля з прадавніх часів славилась своїми торговельними традиціями. Купці Руської землі були чи не найшляхетнішими у світі. І ця каста була викарбувана століттями. Згадаймо вислів “Слово купца – дороже золота”. І так справді було. Історичні факти про укладення усних контрактів свідчать більше як однозначно. Історичний аспект розвитку серця України, міста Києва, теж свідчить, що саме місто на Дніпрі було осередком щирих підприємницьких відносин. Разом з Полтавою, Черніговом і Харковом, Київ вважався традиційним торговельним центром зі своїми щорічними “Контрактами”(подія започаткована з кінця XVIII століття) спочатку Київської Русі, а пізніше – усієї Європи. При цьому тривалий час, аж до 17 року 20-го сторіччя, А зберігати на ті часи цей статус могло тільки міста з культивованими чесними і відповідальними підприємницькими правилами й традиціями.

Прикро тільки, що жити нам здебільшого зараз залишається лише згадками про славетне минуле слов’янського підприємнцтва. Винищила радянська влада людей честі, винищила стрижень суспільства, який як моноліт тримав націю і був дороговказом для сталого розвитку держави. І сьогодні ми намагаємось на руїнах людяності відтворити клас підприємців, справжніх підприємців, які зможуть взяти відповідальність за майбутнє перед народом, до якого належать.

Своїми думками вголос вирішив поділитись для того, щоб, передусім, підтримати тих підприємців, які на генетичному рівні зберегли чесноти попередніх поколінь і розуміють, що принцип “краще кожний день по крихті, аніж одразу буханець” – основа підприємництва. Завдяки нам з вами ще є якісь перспективи розвитку відповідального підприємництва, адже принципи бізнесу, побудовані на обмані, приречені на смерть. Однак, нам треба бути активнішими у відстоюванні своїх позицій. Я вже закликав і ще раз закликаю бути своєрідним “народним радіо” і передавати з вуст в уста інформацію про того чи іншого підприємця, якщо ми вважаємо, що він “не чистий на руку”. Наша інформація допоможе бути іншим обережнішими і спонукатиме до виправлення ситуації. Не зважати на те, чи аферист наш колега, чи знайомий. Розповсюджена достовірна інформація про нього рано чи пізно принесе і нам свої позитивні плоди. Ми ж хочемо бути “во всеоружии”, коли починаємо якусь справу з іншим підприємцем, і були б дуже вдячні за попередження у можливому аферизмі. Пропустивши повз увагу випадки омани навіть сторонніх осіб ми автоматично даємо мовчазну згоду на оману самого ж себе!

По-друге, своїм описом хочу звернутись до новоствореного органу - Державної служби з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва. Вважаю що важливим аспектом розвитку бізнес-клімату в Україні є якраз вибудовуання прозорих і зрозумілих правил гри у бізнесі державою. Саме державою, бо виключно вона дає спрямування і володіє інструментами для клонування і селекції прогресивних моделей підприємництва. Зараз не буду зосереджуватись на прорахунках у відносинах влада-бізнес, це дуже широка тема для інших викладів. Мова йде, передусім, про побудову моделі стимулювання відповідального бізнесу. Ініціювання під державним прапором так званих білих списків бізнесу є одним з елементів такого стимулювання. Водночас, є нагальна потреба у суттєвому доопрацюванні положень Господарського кодексу. Запобіжники для запровадження аферестичних механізмів у відносинах бізнес-бізнес саме у період економічних потрясінь вкрай потрібні малому та середньому підприємцю. Якщо великий бізнес має можливість відстоювати свої інтереси в судах та інших інстанціях, то “кинутий” дрібний підприємець залишається сам на сам зі своєю проблемою. Інституція, яка під державним патронатом зможе захистити законні інтереси малих підприємців дієво простимулює на сьогодні механізм малого бізнесу, який вже на грані зупинення. Саме малий і, якоюсь мірою, середній бізнес потребують нагальної підтримки. Попри все це почастішали випадки утисків бізнесу на місцях. Новостворений орган центральний виконавчої влади міг би стати справжнім виразником інтересів підприємництва, не лише відстоюючи справедливу позицію стосовно бізнесу, а й надаючи юридичну допомогу у відстоюванні свого бізнесу перед владою. Звичайно, поки це мої фантазії, але, раптом, тим, хто зараз збирається зайняти крісла у кабінетах новоствореного відомства спаде на очі ця моя стаття і щось зворушить серце. Буду дуже радий.

Голова ВГО "Союз захисту підприємництва"                                                 Сергій Доротич

www.zahust.com
office@zahust.com