Податкова агонія влади

Владна панацея

Останні ініціативи Уряду не залишають жодних сумнівів,  що справи в країні справді кепські. Попри оцінки аналітиків, які дещо різняться у масштабах проблем, маємо офіційно затверджений граничний дефіцит Державного бюджету на 2013 рік у розмірі 50,5 млрд. грн. Якщо ж врахувати тенденцію 2012 року, коли тричі протягом року переглядали цей граничний показник, у результаті збільшивши його більш ніж у півтора рази, то нас може очікувати на кінець 2013 року дефіцит бюджету понад 78 млрд.грн. Прямий зовнішній борг так само невпинно росте і вже сягає понад 200 млрд. Тільки у поточному році Україна має сплатити за зовнішніми боргами ще понад 72 млрд.грн. Сумніваюсь, що Уряд бачить обгрунтовані джерела фінансування таких боргів. Скоріше за все, Кабінет Міністрів вимушений визнати ці цифри як неминуче і сподівається знайти досі небачені джерела наповнення державної скарбниці. Звідси і хаотичні та авральні ініціативи запровадження різного роду податків на нерухомість, податку на багатство та ще й остання ініціатива стосовно нарахування пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги. Доречі, не знайшло такої ж владної ініціативи нарахування пені за затримку виплати заробітної плати працівникам державного сектору, пенсій пенсіонерам та соціальних виплат. Недолуге розширення владою бази оподаткування лише посилює соціально-агресивні настрої в суспільстві і не призведе до позитивного збільшення дохідної частини бюджету. Викарбувана роками народна мудрість швидко виробить імунітет до владних бажань і запровадить безліч схем ухиляння, про які вже говорять експерти ринку. Окрім того, запровадити такі поборницькі нововведення Уряду буде надзвичайно складно, оскільки вони торкнуться багатьох суспільних інтересів,  у тому числі й провладних. На додаток картину доповнює протиріччя всередині більшості у Верховній Раді. За умови більш дієвої та злагодженої опозиції такі ініціативи Кабінету Міністрів можна взагалі звести нанівець.

Панацеєю для держави у даній ситуації слід вважати запровадження повномасштабної економії фінансових ресурсів. Досвід життя підказує, що за відсутності коштів, перш за все, розумний господар розглядає економію витрат і тільки потім шукає можливість збільшення доходів. На жаль, наша влада не живе мудрістю поколінь, постійно вигадуючи якісь утопічні рецепти виходу з кризи. Було б краще для народу і держави в цілому, щоб керманичі отямившись керувались логікою дій при прийнятті доленосних рішень у країні. Доречі, читачам з владних інституцій нагадаю, що ми з вами пливемо у прірву на одному кораблі і навряд чи на всіх владних очільників вистачить рятувальних човнів.