Сірий паралельний імпорт

Чи вірно поняття «сірий імпорт» чи «паралельний імпорт» вживати в негативному значенні та ототожнювати з контрабандою?

В пресі повсякчас вживаються такі словосполучення як «сірий імпорт», «паралельний імпорт», тощо. Здебільшого ці поняття вживаються в негативному значенні і ототожнюються з контрабандою або з ввезенням товару без сплати митних платежів.

Спробуймо розібратись зі згаданими термінами, які вживаються на «побутовому рівні» і суто на юридичному рівні.

З точки зору повсякденного сприйняття словосполучення «сірий імпорт», як правило мається на увазі імпорт товарів, який здійснений неофіційним представником, дилером, дистриб’ютором з порушенням правил митного законодавства. Таке судження є дещо невірним та викривленим. І воно всіляко підтримується пресою і державними органами.

Саме поняття «сірий імпорт» вживається в багатьох країнах. Більше того в США, яке дбає про захист прав інтелектуальної власності (більше ніж будь-яка інша країна) магазини здійснюють маркування товару щодо його походження. Як правило таке маркування звучить як «сірий імпорт» (grey imports). Різниця між товаром який завезений за допомогою офіційного представника та товаром, що завезений неофіційною особою, полягає лише в ціні на самий товар та на гарантійні зобов’язання виробника або післягарантійну підтримку. Як правило гарантійні зобов'язання в цьому випадку несе сама особа (магазин), що здійснює продаж.

Зазначений підхід абсолютно нормально сприймається споживачами, які мають можливість вибирати, який товар придбати.

Поняття «сірий імпорт» дещо тотожне з поняттям «паралельний імпорт», про яке ми поговоримо нижче, але вже більше в юридичному ключі.

«Паралельний імпорт» - поняття, яке існує на законодавчому рівні в багатьох країнах. Як можна зрозуміти з назви, паралельний імпорт – це імпорт товару який здійснюється особами, що не уповноважені виробником або власником торгової марки для здійснення імпорту товару на певній території або регіоні. Для прикладу, в Російській Федерації паралельний імпорт заборонений. Це значить, що якщо в країні існує офіційна особа, яка здійснює імпорт товару, нехай для прикладу будуть кросівки під торговою маркою «Х», то тільки ця особа може імпортувати товар під цією торговою маркою. Безумовно, це не значить, що у випадку купівлі закордоном взуття згаданого виробника у особи виникнуть проблеми на митниці при ввезенні її до країни. Такі обмеження застосовуються виключно до ввезення товарів з комерційною метою, а не для власного споживання.

В світі країни діляться на два табори: ті, хто проти паралельного імпорту  та ті, хто не забороняють паралельний імпорт. Як правило, підставами для заборони паралельного імпорту слугують певні економічні очікування виробника від певного регіону або країни, а також для того, щоб уникнути демпінгу. Заборона реалізується шляхом накладення обмежень щодо ввезення товарів під відповідною торговою маркою. Тобто тільки власник торгової марки може визначати (в силу законодавства), хто може здійснювати імпорт його товарів.

Однак, варто зазначити, що в рамках Всесвітньої торгової організації існує концепція «вичерпання прав». Відповідно до цієї концепції після введення товару в обіг у відповідній країні, вважається, що права інтелектуальної власності більше не поширюються на цей товар для цілей заборони паралельного імпорту, тобто вони є такі, що вичерпали себе. Відповідно до цієї концепції права інтелектуальної власності існують у власника до моменту першого ввезення товару на територію. В деяких країнах існують варіації коли, для прикладу, паралельний імпорт товарів, право власника якого захищено патентом, дозволяється, а от паралельний імпорт товарів під певною торговою маркою, заборонено.

Якщо поглянути на питання паралельного імпорту з точки зору логіки, то виникає досить багато запитань: чому особа, яка належним чином здійснює діяльність та імпорт, обмежується в своїх правах, легально купивши товар, здійснювати імпорт в інші країни? Тим більше, враховуючи зростаючу глобалізацію, концепція паралельного імпорту потроху втрачає свою актуальність. З точки зору економіки, незрозуміло в чому можуть полягати втрати виробника товару, оскільки в будь-якому випадку його товар продається.