Захист бізнесу від наклепів та брехні

Як оберігати ділову репутацію та спростовувати інформацію, що наносить збитки Вам чи Вашій справі

Досить часто, коли відомі люди, політики чи бізнесмени знаходять в засобах масової інформації неправдиві відомості про себе, їх перша реакція – звернутись до суду і покарати винну в такому поширенні особу, довести, що така інформація неправдива та спростувати її. Чи завжди це можна зробити і чи завжди варто це робити?

Проблема в тому, що сучасна судова практика не завжди стає на бік потерпілої особи, вирізняючи таке поняття як оціночне судження. Зокрема Верховний Суд України у своїй постанові від 28 травня 2013 року висловив наступну позицію.

 Насамперед слід виходити з того:

 ·  чи були наявними порушення особистих немайнових прав внаслідок поширення недостовірної інформації в силу статей 94 та 277 Цивільного кодексу України.

·   чи є інформація розміщена в ЗМІ недостовірною тобто такою що не відповідає дійсності, або викладена неправдиво тобто містить відомості  про події та явища яких не існувало або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності.

 Також необхідно з’ясувати вплив поширення вищевказаних відомостей на ділову репутацію особи, та негативні наслідки пов’язані з дискредитацією суб’єкта господарювання, що тим чи іншим  чином могло вплинути на результат підприємницької чи іншої професійної діяльності особи.

 Проте при розгляді спорів про спростування недостовірної інформації необхідно розрізняти фактичні твердження від оціночних суджень. Під оціночними судженнями необхідно розуміти висловлювання, які не мають містити в собі фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Згідно статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

 Стаття 5 Закону України «Про інформацію» визначає право кожного на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

 Отже при вирішенні спору, про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації необхідно з’ясувати чи пов’язані відомості розміщені в ЗМІ з безпосередньою діяльністю суб’єкта господарювання,  чи наявні в них фактичні дані, які виражають об’єктивну позицію, щодо способів та результатів його діяльності та чи можуть мати негативний вплив на ділову репутацію особи.

Слід зазначити, що досить часто бувають випадки, коли ми, як адвокати, не рекомендуємо своїм клієнтам йти до суду за спростуванням тих чи інших відомостей саме з огляду на безперспективність такого процесу. Адже програна справа лише додасть негативу тому, кого стосувалась така інформація.