Угоди про асоціацію не буде

Перспективи

Невдячна справа робити прогнози, та ще й такі, які можуть бути сприйняті як “випуск пару” з киплячого незадоволенням “чайника” суспільства. Але задля гіпотетичного упередження негараздів - вирішив все таки наважитись!

Реалії сьогодення дедалі більше окреслюють глибоку ймовірність непідписання Україною Угоди про асоціацію, принаймі найближчим часом. І це не зумовлено безпідставними амбіціями окремих керманичів. Це цілком зрозуміле природне бажання вижити та принаймі не втратити, якщо й не перемогти, в існуючій ситуації.

Поясню звідки такі висновки:

1.Економіка та соціальна політика.

Думаю, що всі аналітично мислячі читачі розуміють, що попри позитиви, які несе підписання асоційованого членства з ЄС, ми матимо ряд потрясінь. Низько конкурентні товари,  енергоємке та некфективне виробництво, застарілі технології не мають майбутнього у сучасній Європі. Швидка смерть таких галузей неминуча. А відтак попри маштабне безробіття і соціальне незадоволення широких верст населення, яке тягарем ляже на й так мізерний рейтинг провладних політиків, ми будемо спостерігати незадоволення олігархів. Замість очікуваних надприбутків, від за бесцінь приватизованих активів радянського союзу, олігархи ймовірно отримають “пшик”. Відтак негатив як бізнес-еліт так і пересічних працівників заводів  буде направлений в адресу того хто спричинить такі перепетії. Відтак - це перші два аргументи, які на мою думку можуть впливати на рішення очільника нашої держави.

2. Внутрішня політика.

Логічним і зрозумілим є бажання Президента забезпечити свою наступну каденцію (мабуть, всі вчинили би так само). А відтак звільнення Тимошенко є нелогічним, бо це додатковий дистабілізуючий елемент. Як наслідок нові кримінальні справи і думаю, що це “лишень квіточки”. Наполеглевість ЄС щодо питання Тимошенко є третім аргументом для поміркованності вибору напрямку щодо асоціації.

Окрім того напередодні 2015 року категорична визначеність – це однозначна втрата лекторату чи то на сході у випаку зближення з ЄС, чи то на заході у випадку входження до Митного союзу.

3. Зовнішня політика.

Україна достатньо жорстко “показала зуби” Росії і ще більше дратувати, нехай недолугого та вайлуватого, але “могутнього ведмедя” - ризиковано. На фоні відвертого “беспределу” Росії можна чекати і, не дай Боже, військово-терористичні конфлікти. Питання газу, “Рошен” і інші можуть здатись просто дитячими забавками. Тому Росія - це вагомий четвертий аргумент. Політика тимчасового нейтралітету зовнішніх уподобань видається найбільш зручною та вигідною.

4. Геополітика

Зовнішня оцінка констатує, що США незацікавлені у підписанні Україною угоди з ЄС. Це посилить роль Європи, як гравця на міжнародній арені. Профіцит бюджету Німеччини, стійкість євро, незалежна монетарна політика вже давно дратує фінансових диригентів світу. А тут ще й перший позитивний результат європейської зовнішньої політики. Адже з моменту прийняття в ЄС політики “Східного партнерства”(прийнята у травні 2008 року) жодних позитивних результатів від її впровадження не отримано. Прогресу відносин щодо Білорусії, Вірменії, Азейбарджану та Молдови годі вже й чекати. Та і грузинська позиція вкрай непередбачувана і нестабільна. У випадку підписання Угоди ЄС-Україна світ отримав би потужний сигнал перспектив розширення зони європейського впливу. Як наслідок підписання такої Угоди – це зростання рейтингу ЄС у тому числі і через інвестиційну привабливість реальних секторів економіки. За таких умов, фінансових ресурсів може і не вистачити на ініційовану Обамою програму побудови інвестиційно привабливої економіки США. А там “не за горами” можлива і самостійність ЄС у прийнятті рішення щодо участі країн спільноти у зовнішньополітичних конфліктах. Тому заступник державного секретаря США так відкрито підштовхує Україну до чергової кредитної кабали від МВФ.  

Відтак, це лише п’ять, нашвидкоруч окреслених, аргументів, які можуть вплинути на Гаранта при прийнятті політичниго рішення утриматись від підписання. Дуже хочу, щоб мої перестороги виявились марними і підписання відбулося. Двадцяти двох річне топтання на роздоріжжі “між розумними і красивими” виснажило державу, а подальше балансування на межі прірви ймовірніше за все закінчиться суцільним колапсом України. Сподівають, що головний аргумент на підтримку асоціації – перспективне майбутнє України - буде визначальним для Президента.