Європа Україні не допоможе. І це дуже добре

Пані Єштон дуже занепокоєна ситуацією в Києві і їде в Україну. Отож, Віктору Януковичу пора вже починати боятися?

Поведінка розніженої, ситої і надто прагматичної Європи в ситуації з повстанням у Києві досить прогнозована. Власне, вона нічим не відрізняється від усталеної практики реагування на будь-які процеси, котрі відбуваються в світі: розберіться самі.

І в цьому є жорстока правда: кожен народ сам собі вибирає спосіб життя, форму правління і лідерів. Ну хіба вже ситуація в тому чи іншому регіоні набуває настільки конфліктних форм, що його учасники можуть або повбивати один одного, або вияснення стосунків ризикує перекинутися на іншу територію.

Але перш ніж втрутитися — сто разів відміряють. Це їхня правда, винесена з власного досвіду — здобуття свободи, відстоювання незалежності, утвердження законів соціальної справедливості, рівних можливостей і верховенства Закону. І щоб усе це цінувати — його треба здобути й утвердити. І нікому це дуже легко не далося. Ні Польщі з Хорватією і Сербією, ні румунам, ні мадярам. А через що пройшли фіни? А в якій крові десятиліттями омивалися Франція, Іспанія, Італія, Німеччина, Англія! Тому заслужили затишок і спокій. І мають право нині його охороняти. Вони все це самі здобули. І їм ніхто нічого не приніс на блюдці.  

Все це до того, що виставляючи свої претензії до Європи і очікуючи добрих літаків НАТО, котрі мають приземлитися на Євромайдані і принести українцям гарні закони і план Маршалла, треба теж дивитися на речі зважено й прагматично.  

Звичайно, українці цілком справедливо очікували, що європейці замість того, щоб сидіти в час кризи на награбованих фінансових “подушках”, котрі розташували в їхніх банках українські олігархи, могли б, принаймні, заморозити рахунки хоча б третьорядним діячам і державним чиновникам, котрі свої статки накопичували з державного б'юджету. І таким чином покарати тих, хто готував і голосував за деспотію. І заборонити їм і їхнім сім'ям в'їзд на свою територію.   

На жаль, досі цього зроблено не було. А це могло б зберегти життя багатьом молодим людям, колтрі на барикадах у центрі Києва відчайдушно підставляють свої груди під кулі. Але й щирі й мудрі поради та співчуття теж не зайві. Хоч у стосунках із нинішньою владою ніяка мудрість не допоможе. Тут ходять інші гроші. Й інші поняття. На жаль, чинна українська влада розуміє тільки грубу силу. І все.

Європейці цього ну ніяк не зрозуміють. Навіть тоді, коли говорять, що вони все зрозуміли. Можливо, це просто дипломатичний прийом, яким вони приховують своє прагнення не зіпсувати стосунки з північним імператором?  

Тому Україні нині не до дипломатичних фігур. Вона в стані надто гострого громадянського протистояння. Але як стверджує безконечно мудре українське прислів'я: “Нема лиха без добра!” Влада своїми не мудрими і відверто бездарними діями формує політичну націю і громадянське суспільство. За кілька місяців країна пройде шлях кількох десятиліть. А може, й століть. Мабуть, зовсім не бажаючи того, Віктор Янукович із компанією значно зміцнили країну. Цікаво: як українці їм за це згодом віддячать? Якщо виживуть.  

Отже, українцям варто перестати сподіватися на Європу. І це добре. Старенька й розніжена вона хоч і дуже любить гроші, але боїться крові. І Україні нічим крім мудрих порад не допоможе. Але й це непогано. Тому цілком із розумінням треба ставитися до гасел повстанців: “Україна понад усе!”

Віками роз'єднані українці, розкидані по власних хуторах, знайшли надідею створення власної справедливої і модерної держави. І їхня нова держава має дбати й захищати їх, а не купку аморальних людей, котрі прагнуть встановити в країні диктатуру й терор, заграбавши перед цим її всі багатства. Збиткуватися над цим можуть лише бездушні й бездумні люди. І Бог їм суддя! Чи не так?