Все залежить від Юлі?

Чисто український парадокс:доля країни залежить від людини, яка безпідставно перебуваючи в тюрмі, має публічно принизитись покаянням.

…Перукар робить Віктору Федоровичу Януковичу нову молодіжну зачіску й весь час примовляє: «Юля! Юля!»

Президент не втримався і справедливо обурився:

-         Негайно припини! Ти що – здурів, що повторюєш це ім`я?

-         Розумієте, Вікторе Федоровичу, коли ви чуєте ім`я «Юля» у вас волосся дибки стає і мені легше вас стригти…

Простий як правда, але доволі смішний анекдот досить точно ілюструє нинішнє становище чинного президента України після останнього Ялтинського форуму. Найближчими днями він має прийняти рішення по Юлії Тимошенко. Від цього залежить підписання угоди про асоціацію з ЄС, а відтак і подальший вектор розвитку країни. І його доля.

Від декриміналізації статей, за якими засуджена Тимошенко за вигаданими на думку світового співтовариства обставинами, Віктор Федорович і його команда відмовилися. Принаймні на даний час. Лишається – помилування. Для цього засуджена має написати відповідне прохання. Так обумовлено в президентському указі. Як і те, що такі прохання можуть розглядатися лише коли мине половина строку відбування покарання. А Юлії Володимирівні ще до цього ой як далеко.

Але сама думка щодо повернення Тимошенко в політику приводить президента в ступор. І він відмовляється від будь-яких рішень. Але все ж якби вона попросила помилування, а ще й до того привселюдно відмовилася від політичної діяльності… Так, він би тоді й забув, що Юля не відсиділа й половину терміну й на руках би її виніс із харківського централу.

Або можливий інший варіант. На всіх телеканалах впродовж кількох тижнів розповідалося б про її прохання, яким вона фактично визнає свою велику провину перед країною і її громадянами. Врешті, вкінці прийшло б скромне повідомлення, що президент, розуміючи її стан здоров`я і все інше, зважаючи на тяжкість скоєного злочину, не може порушити обов`язкові для всіх правила й випустити її до відбування половини строку ув`язнення.

А принизивши й морально розчавивши таким чином свого опонента й найнебезпечнішого конкурента на наступних президентських виборах, Янукович пообіцяє ЄС декриміналізувати статті, за якими засуджена Тимошенко, і випустити її на волю. І у ВР навіть розпочнеться процес вилучення злополучних статей із Кримінального кодексу. Хоч не факт, що цей процес успішно завершиться. Принаймні до 2015 року. Та й чи потрібний буде слабкій опозиції ще один слабкий конкурент на президентські перегони?!

Тому Юля не проситиме помилування. Принаймні, не має просити. І правильно зробить. Незважаючи на те, що її ледь не за поли хапають ревні патріоти, відповідальні політики й відомі публіцисти, які навіть текст накидали: «Не визнаючи своєї вини, будучи позбавленою права на справедливий суд, але в ім`я майбутнього моєї країни, прошу мене помилувати». Просто і виразно. І навіть з достоїнством…

Але все це від лукавого. Яке тут у біса достоїнство, коли треба просити милості в головного організатора твого мордування?! І чи матиме достоїнство країна, котра в спосіб неймовірного приниження жінки зробить ціннісний цивілізаційний вибір і отримає досить неоднозначний шлях до Європи? Гідність і волю не здобувають приниженням. Даруйте за пафос, але це – аксіома. І Юля – треба віддати їй належне – є однією з небагатьох у нашій країні, котра не позбавлена ні гідності, ні мужності, ні сили волі. І вона не напише такого прохання. Принаймні, хочеться в це вірити. Інакше вона ставить хрест не тільки на своєму майбутньому як політика, а й просто робить марними всі свої страждання і терпіння.

Крім того, вчинком, який від неї просто вимагається, Юля опустить моральну планку лідерів країни на неймовірно низьку висоту. Вона й так ця планка стоїть, м`яко кажучи, не дуже високо й не піднімалася ні великими самопожертвами, ні гідними вчинками, ні зразками національної відповідальності, мудрості та особистої скромності.

Віктор Федорович разом із вірними побратимами наробив дурниць – то нехай тепер сам їх і розхльобує, показуючи приклад наступникам, що навіть президентам доводиться відповідати й публічно визнавати свої помилки. Які безперечно, коштуватимуть їм чималим відсотком падіння рейтингу. Але падіння рейтингу за час урядування краще ніж падіння голови у відставці.

Президенту Януковичу взагалі слід звикати до думки про персональну відповідальність за здійснені вчинки й здобуті маєтності. Його, його сім`ї, близьких друзів. Спроби заховати в європейський вибір зґвалтування всієї країни впродовж терміну перебування на президентському посту, може, й пом`якшать міру відповідальності, але не знімуть її з порядку денного. Бо, врешті, за все людям доводиться відповідати. І чим більше тобі дано, тим більше й швидше триматимеш звіт. Така логіка розвитку подій. Чи не так?