Піховшек проти Віталія Кличка. Бій з тінню

Чергова спроба лобовою контрпропагандою знищити президентський рейтинг нинішнього лідера громадської думки.

Дискусія між мною і відомим телевізійним журналістом В`ячеславом Піховшеком на Кор.неті щодо майбутнього Віталія Кличка викликала жвавий інтерес і відгук читачів. І трохи дивно. Бо я не чекав, що з В`ячеславом хтось предметно сперечатиметься. Я теж не збирався вступати з ним в дискусію. На жаль, у пана В`ячеслава наскільки підмочена репутація попередньою телевізійною діяльністю, що сперечатися з ним сьогодні – це ображати убогих і малих. Просто тому, що Піховшеку зараз вже ніхто не повірить (крім тих, кому вірити партійним журналістам із владного табору зобов`язують службові чи фінансові обов`язки). Але бійцівський характер (скажемо так) В`ячеслава або просто ігнорує величезні особисті моральні втрати минулих років, або він просто мораль як категорію викреслює із журналістської діяльності. А даремно.

Річ у тім, що мій візаві нині в новій якості «політичного аналітика» вдався до елементарної і банальної контрпропаганди. Здавалося б, як партійний журналіст, що підтримує за його словами президента, він би мав перш за все пропагувати великі, результативні та ефективні справи, здійснені В.Ф.Януковичем та його командою впродовж трьох з половиною років державної успішної діяльності. Це, звичайно, зовсім не те, чим має займатися авторитетний «політичний аналітик». І абсолютно не те, чим має займатися авторитетний журналіст, котрий претендує на людську увагу й довіру. Але в країні пострадянського травматизму спосіб пропаганди – це ще куди не йшло. Тим більше у наш час.

А ось контрпропаганда, яка дуже схожа на журналістське кілерство (чим, власне й раніше займався пан В`ячеслав), це вже не тільки за межею професіональної етики, це вже за межею добра й зла. І зовсім за межами моралі.

Піховшека можна зрозуміти: пропагувати діяння влади, коли країна опускається все нижче, не з руки. Тоді найпростіше й зовні найефектніше – з усіх сил «мочити» вірогідних конкурентів і «вбивати» їхні рейтинги. Це щоб виконувати поставлені чи добровільно взяті завдання.

Щодо добровільно взятих зобов`язань я дуже сумніваюся. За багато років журналістської практики я практично не зустрічав людей, котрі добровільно брали на себе зобов`язання «убивати» імідж зовсім не знайомих людей, котрі тобі особисто нічого поганого не зробили. Тут, звичайно, потрібні якісь особливі спонукальні засоби. І дуже ефективні. Але річ у тім, що такою лобовою, а тому, даруйте, примітивною контрпропагандою ніякого позитивного результату не досягнеш. Результат можна досягти, викликавши довіру в аудиторії об`активністю, неупередженістю, використанням всього масиву аргументів, не приховуванням незручних фактів і слабких місць. Це елементарні правила роботи ефективних журналістів. І, до речі, політичних аналітиків. Це – загальновідомо, хоч, може, трохи призабуто з поверненням часів, котрі дуже нагадують стару радянську журналістику. Але тим не менше, це професійні стандарти.

Я далекий від дорікання пану В`ячеславу за його професійний вибір. Шкоди цим він нікому не зробить, оскільки його діяльність, як навіть стверджують форуми на його статті на Коррі, не тільки не викликають довіри, а спричиняють зворотну реакцію читачів. І навіть тоді, коли він мав загальнонаціональний ефір у прайм-тайм на «плюсах», не дали позитивний результат. Навіть за підтримки цілої команди телекілерів другого ешелону – Джангірова, Корчинського, Савенка, Долганова. Все це, зрештою, викликало зворотню реакцію. Як і слід було очікувати.

Тому Кличку можна не турбуватися – В`ячеслав йому шкоди не зробить. А його команді можна й далі почивати на лаврах і нічого не робити: рейтинг Віталія щодня зростатиме. І цим вони завдячуватимуть в тому числі й В`ячеславу Піховшеку.

Я далекий від думки, що Віталій Кличко буде тим президентом, який нині потрібен Україні. Він не зробить Україну українською, хоч, може, і вивчить мову після англійської і німецької. Він справді не проведе люстрацію правової системи й державної служби. Він не проведе легітимації великої української несправедливо здійсненної приватизації, не примусить олігархів поділитися з народом вкраденими мільярдами.

Але він однозначно буде кращим як нинішній гарант. І як людина Заходу і під його тиском він, зрештою, змушений буде провести потрібні країні реформи, дасть можливість розвиватися середньому бізнесу, припинить цей правовий жах, що прийшов у нашу країну. І вже це буде добре. Чи не так?