Навіщо Янукович їздив до Путіна в Сочі

Пояснення несподіваного візиту українського президента узгодженням позиції спостерігача при Митному союзі виглядають наївними.

Справді, погодити роль України як спостерігача при МС (якщо вона така й потрібна) можна було б на рівні заступників міністра закордонних справ. Чи навіть міністра. Адже фактичних міністрів закордонних справ у Віктора Федоровича тепер здається ледь не три. І всім їм потрібна якась робота. Але президент не довірив їм цю важливу функцію задекларувати при Митному союзі роль пустого місця, тому поїхав сам.

Може, заразом вирішили розділити українську трубу? Теж не зовсім логічно. Бо, здавалося б, якщо мова й може піти на цю тему, то потрібні фахові переговірники. І багато. Від інженерів до юристів.

Звичайно, можна здати трубу оптом. Але немає на те відповідного законодавства. А без цього Путін, не одважується хапонути українську ГТС. Бажано по закону. А ділити сподіваючись, що може колись українці приймуть такий закон, не входить в розрахунки російського президента. Та й В.Янукович мав би добре сумніватися про реальність такого в нинішній ВР.

Так чого їздив Віктор Федорович до Володимира Володимировича? Загадка.

Варіант відповіді №1: Нині для Януковича напередодні початку президентської кампанії важливий не змістове наповнення факту підписання, а саме підписання. Навіть про роль пустого місця. Мовляв, із братами тепер разом. Як завжди. Це можна використати як пропагандистський прийом для свого електорату про незмінність його курсу на інтеграцію з Росією та іншими братніми народами. Це й же пропагандистський трюк може використати й Путін.

Варіант відповіді №2: Обіцянка Путіну, що підписання Україною угоди в ролі спостерігача є першим кроком до повноцінного членства, яке нині не дають здійснити розбурхані помаранчевою заразою народні маси, підбурювані опозицією, що в свою чергу перебуває на утриманні Заходу. І він одним махом не годен все це змести з української шахівниці. От якби йому дали шанс поступово це робити… А натомість на всяк випадок пообіцяли якийсь глухий куточок в Підмосков`ї на випадок непередбачуваних подій 2015 року. Не безкоштовно, безумовно. До цього, звичайно, не дійде. Але береженого Бог береже!

Варіант відповіді №3: Імітація бурхливих інтеграційних процесів. Якщо він з успіхом водить за ніс західних супердосвідчених дипломатів, то чого не може те саме робити з росіянами? Москвичі здатні повірити в будь-який його інтеграційний блеф, бо дуже хочуть в це вірити. Їм лише треба дати сяких-таких аргументів, щоб в`язалися докупи. У них іншого виходу немає, як вірити.

Одним словом, Віктору Федоровичу, якимось дивом вдається розводити серйозних геополітичних гравців. І всі йому вірять. Хоч він усіх навколо пальця водить. А казали, що в нього не тільки вищої, а й середньої освіти немає. Та наш президент академік у справі розведення лохів!

Але розказують, що й він дорогою до резиденції В.В.Путіна дивувався російському розмаху – масштабам олімпійських будов у Сочі. Помічники, мабуть, його просвітили, що Сочинська олімпіада вартує нині як усі 21 зимові олімпіади разом узяті! Оце масштаб. Все це казні коштувало близько 50 мільярдів доларів зелених грошей, хоч на самому початку Путін на сесії МОК в Гватемалі заявляв про 12 чим викликав у всіх присутніх шок астрономічністю цифри.

Із 50, як стверджують російські експерти, вкрадено близько 30 мільярдів. Оце широка російська душа! Оце справді космічний розмах. Ну як тут не залюбуєшся тонкою грою російських інтелектуалів! Тим більше, що всі ці казкові будови потрібні лише на час проведення зимової олімпіади. Потім їх можна буде одразу руйнувати, бо нікому вони там в болотистій Імеретинській западині не потрібні. Та й не треба. Російські люди збудують нові. Приберуть сніг в Сибіру й побудують…

І от на кого тут орієнтуватимешся? На тих злиднів європейців, що за копійку готові закопати? Чи на широких і щедрих росіян, котрі весь світ можуть купити? Ви ще сумніваєтеся – запитайте чи почитайте Віктора Медведчука, він вам усе переконливо пояснить.

На одне він не зможе відповісти: що росіяни робитимуть як найближчим часом впадуть ціни на нафту нижче 60 доларів за барель? А до цього все йде! Ресурсна економіка перебуває в критичному стані. І це, як правило, економіка тотального пограбування держави і неминучого за цим краху. Чи не так?