Стандарти журналістики ридають від В.Піховшека

Відомий у всьому світі політичний аналітик і спеціаліст із ленінської спадщини, реалізований в Україні як телекілер, заговорив про стандарти журналістики. Можна сміятися.

Чесно кажучи я трохи здивований, що В`ячеслав Піховшек знову знайшов собі хазяїна і ніби нічого не трапилося взявся відстоювати його інтереси. Точніше його взяли. Не найрозумніший крок роботодавця. Бо якби хоч трохи хто задумався над причинами морального краху режиму Леоніда Кучми, то мимоволі згадав би його пропагандистів. Так, тих хто всупереч фактам, здоровій логіці й демократичним цінностям довгий час намагався українців зробити повними ідіотами. При тому, що народ в цей час зусібіч грабували обрані режимом купка людей, Піховшек, намагався розповідати аудиторії як їй добре живеться, а коли повністю дограбують, то житиметься ще краще.

Про якусь збалансованість, вишуканість прийомів, завдяки бодай побіжним висвітленням недоліків влади просто не йшлося. Грубий і силовий натиск на глядача-слухача-читача й прагнення довести, що біле – чорне, а чорне – то біле. Стандарти в цей час плакали.

Отож, пан Піховшек безпосередньо причетний не тільки до створення в нашій країні майже класичного олігархату, котрий зупиняє будь-який розвиток. Він причетний не тільки до попрання всіх основних стандартів журналістики, а й, зрештою, як неминучий наслідок, до морального краху минулого режиму. Може, якби не було таких запопадливих і безпринципних журналістів як Піховшек, Долганов, Джангіров, Савенко, то Леонід Данилович не був би нині в такому дикому становищі всезагальної ненависті.

Ну а зараз В`ячеслава взяли до іншої кампанії. Яка, схоже, теж збирається вдатися до тактики переконання народу через коліно. З цим, звичайно треба до Піховшека. І зовсім забули народну мудрість, що застав дурня Богу молитися, так він лоба не тільки собі розіб`є. І не тільки собі.

Найбільше смішить, що цей дивний чоловік взявся до роботи ніби нічого й не трапилося. З чистого листа. Всі кричать криком: клоун! А він ніби це не до нього. Більше того, сам судячи зі своєї попередньої практики журналістики нічого не смислячи в цих стандартах, бо досягав абсолютно зворотнього ефекту (і я б на місці Леоніда Даниловича Кучми дав би йому принагідно по пиці за таку бездарну роботу), зараз намагається вчити високопрофесійних журналістів. Які не лише володіють журналістським хистом (на противагу В.Піховшеку), а й дотримуються цих стандартів. І не в дрібницях, до чого зводить мову Піховшек. А в принципі. І Юлія Мостова, і Вікторія Сюмар, і Мустафа Найєм, і Вахтанг Кіпіані не одноразово критикували і опозицію, і лідерів опозиції. Хоча – цілком природно – значно більше владу.

А хтось колись чув, бачив чи читав, щоб Піховшек критикував владу?

Дотримання стандартів – це перш за все створення довіри. І якщо нині й є в суспільстві довіра до нашої професії, так це завдяки цим людям, яких В`ячеслав намагається всіляко очорнити. Очевидно, він знову отримав таке завдання перед наступною великою пропагандистською кампанією, бо оголосив, що готує цикл матеріалів з цієї теми. Нехай готує. Завдання роботодавці очевидно дали не тому чоловіку, який бездарним шалом виконавця справді може лише розбити лоба собі й принести велику репутаційну шкоду нерозбірливому роботодавцю, якого ситуація заганяє в глухий кут.

Досягати якоїсь визначеної мети в ЗМІ можуть лише авторитетні люди з незаплямованою репутацією і чесною позицією. А в Піховшека вже давно ні першого, ні другого немає. Так, пустодзвін, що гучно надимає щоки, щоб вчергове струсонути повітря. Не більше. І досягти абсолютно зворотного результату. Але буде привід для сміху. Особливо коли він підкріплює свої зовсім непереконливі аргументи посиланням на В. Леніна. Очевидно, нічого більше не читав?