Як Путін вчив Януковича Батьківщину любити

Несподіваним і однозначним визнанням факту Голодомору як злочину президент України засвідчив, що російський колега його чомусь навчив.

Ще два роки тому термін «Голодомор» в устах Віктора Януковича та його команди викликав гостре роздратування. І відверте заперечення. Вони навіть прагнули оминати це слово. Прямо чи опосередковано перебуваючи на рідній землі агентами впливу колишньої метрополії, донецькі хлопці змушені були послуговуватися термінологією й загальним пропагандистським напрямком Кремля. Представники штучно створеного індустріального анклаву, відірваного від етнічних джерел, не були внутрішньо переобтяжені християнськими моральними доктринами. Крім того, вони щиро вірили, що поступки з їхньої сторони в гуманітарних та історичних проблемах допоможуть отримати економічні поступки. І це б цілком компенсувало незначні ідеологічні втрати. (Якщо вони взагалі надавали якогось значення ідеології. В чому є сумнів.)

Тому на самому початку своєї президентської кар`єри Віктор Федорович разом зі своєю командою, визнаючи факт голоду в Україні, не визнавали Голодомору. Адже сам термін означав геноцид, тобто цілеспрямовану дію по винищенню за етнічною чи соціальною ознакою. А цього дуже не хотіла визнавати Москва, котра призначила себе спадкоємицею Радянського Союзу з усіма наслідками, що витікають звідси. Але призначивши себе спадкоємицею активів, Кремль зовсім не хотів тих жахливих моральних пасивів 30-их років. І нічого розумнішого ідеологи нової Росії не придумали, як категорично заперечувати сам факт геноциду. І змусили в цьому ж ключі діяти всіх своїх агентів впливу.

І ось несподіваний розворот. 23 листопада 2012 року президент України Віктор Янукович у зверненні до народу стверджує: «Із 1932 до 1933 року в Україні та інших країнах колишнього Радянського Союзу тривав Голодомор. Цей злочин назавжди змінив хід історії українського народу. Він став одним із найважчих випробувань, що випали на нашу долю. Голодомор не лише фізично знищував людей. Він мав викликати покору і страх. Десятиліттями нам забороняли навіть згадувати про ті страшні події…»

Віктор Федорович не деталізує трагедії. Не зупиняється на її причинах і жахливих наслідках, коли за 3-4 місяці в Україні було фактично винищено близько 5 мільйонів людей. І це лише прямі втрати. А вчені стверджують, що опосередковано Україна втратила близько 10-12 мільйонів за різними оцінками. Це – космічна катастрофа. І рана на довгі роки на тілі народу.

Своїм коротким в телеграфному стилі зверненні до народу Янукович не хоче колупатися ще в живій рані. Та й не хоче так одверто визнавати свій крутий відхід від московських ідеологічних настанов. Але досить того, що він визнає Голодомор злочином проти українського народу. І це ляпас навідлиг і президенту Путіну, і прем`єру Медвєдєву, і Патріарху Кирилу, і ідеологу Дугіну, і пропагандистам Маркову й Рогозіну. І багато ще кому. Одним махом Віктор Янукович поквитався і за своє васальне приниження в московських коридорах, і за не реалізовану мрію отримати знижки на енергоносії та економічні преференції.

Схоже, Путін мав Януковича за простачка й дурника, з якого можна ліпити що завгодно. І йому здавалося, що ось ще трохи притиснемо, трохи щільніше надавимо й приповзе цей колишній завгар навколішках і проситиметься до щасливого російського раю. А цей дивний ніби як і не українець, що досі слухався й виконував всі ідеологічні настанови, взяв та й практично відмовився і від Митного Союзу, й демонстративно почав відмовлятися від великих обсягів російського газу, яким на нього натискали.

Володимир Володимирович таки досяг зворотнього. І навчив Віктора Федоровича Батьківщину любити. Принаймні, цінувати себе в Батьківщині. І то вже для початку добре. З чогось треба починати. Чи не так?