Віталій Кличко: бій з тінню

Провівши досить сіру й невиразну інформаційну передвиборчу кампанію, УДАР поза тим нарощує рейтинг і прагне на фініші перегнати ПР.

Соціологи засвідчили, що за 2 тижні до виборів 25% виборців ще не визначилися за кого голосуватимуть. І в цьому найбільша загадка майбутніх результатів виборів. Отже, хто претендуватиме на їхні голоси? Менша частина, що з різних причин не бажає повідомляти про свій вибір, схоже, піде до ОО. А більша частина цілком вірогідно може стати на бік Віталія Кличка. Перші бояться переслідування, а другі – такі ж невиразні ідеологічно як і «УДАР», але з різних причин не готові проголосувати за партію влади, що не виправдала їхню довіру. Тому найшвидше можуть віддати голос всенародному улюбленцю, котрий поводить себе досить стримано й не агресивно, проте категорично відкидає можливий альянс із ПР.

В якийсь момент влада навіть підігравала Кличку, прагнучи його підсилити й тим самим ослабити ОО «Батьківщину». Але, очевидно, не сподівалася на такий бурхливий фінішний ривок, зроблений проте не завдяки старанням «УДАРУ», а завдяки реноме його лідера.

«УДАР» лишається міцно зав`язаним мішком із котами, але позаяк цей мішок за могутньою спиною Віталія, котрий має великий кредит довіри, то й до мішка ніхто особливо не хоче заглядати. Хоча його вміст може стати уже в найближчій перспективі серйозним випробуванням для молодого й перспективного політичного лідера. Але це попереду. Найперше – вибори. І чим кращий буде результат, тим стійкішими будуть коти в мішку. Це – аксіома.

Ну а крім того, Віталій Кличко нині без сумніву замахнувся на шапку Мономаха, котра нині ледь тримається на голові Віктора Януковича. Але це вона зараз ледь тримається. ЇЇ триматимуть усіма можливими й неможливими засобами – фінансовими, інформаційними, силовими. І варто лише один раз схибити. Навішають одразу всіх собак. І вже почали вішати. На телебаченні з`явилася антиреклама про успішного боксера, якому зась до державних справ. Так, для цього є професіонали. Наприклад, Микола Азаров, який в своїй звичній безапеляційній манері відправив Віталія Кличка до Боярки спочатку там набратися управлінського досвіду…

Таки злякалися. І добре злякалися. Тому якщо зараз при всій толерантності Кличка він отримав такі гучні ляпаси навідліг, то що буде потім – можна лише уявити. Тому кожна серйозна помилка може дуже дорого коштувати. І питання якості команди може стати визначальним у найближчій перспективі. Та й як програвати політичні герці без серйозної команди й добрих порадників – він уже добре знає. Отримавши тричі нищівні поразки від такої нікчемної особистості як Черновецький, молодий політик має певний гарт. Але те, як ведеться інформаційний супровід нинішньої передвиборчої кампанії свідчить про великі проблеми з креативністю спеціалістів його штабу. Чого вартий лише салоган «Прийшов час «УДАРУ» очевидно скалькований із багато разів висміяного «Часу Литвина».

Якщо не злякалися бурхливого фінішу «УДАРУ», то принаймні дуже насторожилися партнери з ОО. І одразу вирішили посадити «вискочок» на короткий повідок угоди про створення майбутньої коаліції. Разом зі «Свободою». Угода сама по собі ні до чого й нікого не зобов`язує. Тим більше, що ставить абсолютно нереалістичні завдання типу імпічмента президента. Якщо аналітики ОО вирішили, що таким чином вони активізують виборця, то глибоко помиляються. Нехай лишень заглянуть на соціологічні дослідження проведені напередодні виборів. Заздалегідь не запропонувавши якісної, розумної, яскравої, радикальної програми й не зумівши її донести до маси виборців, ОО нині не знайшла нічого кращого як спробувати притримати своїх вірогідних партнерів. Щоб не вирвалися вперед?

Скоромовка Арсенія Яценюка в телевізійних роликах за змістом правильна справа. Але виглядає це все криком навздогін поїзду, що вже відійшов із щільно зачиненими вікнами та дверима. Пізно схаменулися. Все це треба було робити значно раніше. Аж пропонували їм: зробіть дешеву газетку-дайджест. І передруковуйте там матеріали із незалежних українських сайтів. Про Межигір`я, про фінансові подачки Клюєву, Азарову, Близнюку, про гігантське розширення імперій Ахметова, Фірташа за підіграванням влади, про несподіваний фінансово-бізнесовий успіх сина президента і т.д. І свої пропозиції. І все це масовими накладами. Дешево й суперефективно. Особливо для Сходу та Півдня.

А Віталій Кличко ніби вже й оголосив, що вступив у бій за Україну. Але поки не визначив основного суперника й найшвидше б`ється з тінню. Залишається лише вияснити: своєю тінню чи чужою? Імітує чи б`ється? І чи буде цих показових виступів достатньо для перемоги в парламентських перегонах?