Чим більше в парламенті представників нинішнього бізнесу, тим гірші справи в країні. Це сумне правило підтверджує досвід останніх років.
Може хтось заперечить? Будь-ласка, тоді хоча б один приклад,
котрий би спростовував безапеляційне твердження, що нинішні бізнесмени соціально
й національно безвідповідальні й не годяться для державної роботи.
Тобто, ось прийшов до ВР власник великого підприємства,
котре успішно й суперприбутково саме для цього власника загвинчує гайки на
колесах південнокорейських суперавтомобілів і домігся прийняття закону про
пріоритетний розвиток вітчизняного автомобілебудування й пільгове державне
кредитування розробок нових моделей. Всупереч своїм нинішнім інтересам й поточній
комерційній вигоді. І через кілька років замість «Таврій» та «Волинянок» на
наших шляхах з`явилася лінійка нехай не конкурентів Мерсів та БМВ, але авто
цілком пристойних кондицій. Але на порядок дешевше. І прибутки цього бізнесмена,
який враз став у ранг ледь не державного діяча, почали зростати в геометричній
пропорції. Але через десяток років. А паралельно з ним запрацювало кілька
десятків заводів, що виготовляють комплектуючі. І роботу отримали кілька
десятків тисяч високопрофесійних людей.
Майже фантастика… Але змогли ж це зробити в тій же
Південній Кореї, а нині це розпочали робити в Китаї. При тому, що вони до цього
поняття зеленого не мали про автопром. Так що заважало тому ж Васадзе, котрий
вже років тридцять керує українським автопромом підготувати за цей час хоча б
один пристойний автомобіль? Зумів же він стати мультимільйонером,
використовуючи виробничі потужності й напівдармову робочу силу славного міста
Запоріжжя. Але не власне виробництво налагодив, котре без сумніву створило б
йому величезний «головняк». Значно простіше було організувати великовузлове збирання
чужих авто. На базі того ж ЗАЗу, де, до речі, рівень умілості інженерів і
робітників цілком відповідає світовим стандартам. Просто немає менеджера з
масштабним мисленням, котрий би організував роботу на сучасному рівні. І все.
Це не завадило свого часу прем`єр-міністру Юлії Тимошенко рекомендувати Таріела Васадзе
міністром промислового розвитку. Мало того, що він виявився зрадником, він ще й
ніякий не менеджер стратегічного порядку, котрий за ті ж тридцять років не
створив жодної торгової марки, жодного бренду, маючи для цього все.
І таких бізнесменів у нас 99,9%. І вони знову пруть
великими й тісними колонами до Верховної Ради, прагнучи добитися преференцій
для власного бізнесу. І якби ще для виробничого бізнесу, то ще так-сяк. А так
же для торгового бізнесу, який нині є переважаючим у країні.
Нещодавно одна з молодих і перспективних політиків Наталя
Королевська на одному з телешоу з гнівом накинулася на конкурентів по виборах
до Верховної Ради, котрі й собачої будки в своєму житті не зробили, а прагнуть
до вищого законодавчого органу. На думку симпатичної й бравої молодої лідери на
обрання до ВР заслуговують лише ті бізнесмени, котрі створили тисячі робочих
місць.
Але де це вона бачила таких бізнесменів у країні? Хто це створив
нових тисячі робочих місць? Їх немає. Є ті, що перехопили на себе в різний
спосіб великі й малі підприємства з налагодженим виробництвом, трудовим
колективом і краще, або гірше управляє ним. Тобто знімають левову частку
прибутку, якщо він є, звичайно.
В країні в масі своїй відсутні менеджери, котрі створили
б нові робочі місця, нові торгові марки, взагалі нові види продукції. Принаймні
якісніші. І не тому, що в нас немає талановитих людей, потенційно перспективних
менеджерів чи генераторів ідей. Просто політика політичного керівництва країни
надто примітивна й убога й геть позбавлена почуття національної
відповідальності. Про що й свідчать красномовні цифри: за позаминулий рік 30%
малого й середнього бізнесу було задавлено державними контролюючими
організаціями. Є всі підстави підозрювати, що й минулого року зникла така ж
кількість малих підприємств, хоча влада й приховує тут реальний стан справ. Все
стікається до рук кількох сімей українських рантьє.
Так хто тоді має право на обрання до ВР? Пані Королевська
називає членів своєї команди – відомого футболіста Андрія Шевченка та менш
відомого актора Остапа Ступку. Перший буде міністром спорту, а другий –
міністром культури. Ось таке уявлення про майбутній вищий управлінський апарат
має молодий політик. Очевидно, їй байдуже, що справді блискучий колись
футболіст Андрій Шевченко крім футбольного поля й телеплощадки для зняття
реклами нічого в своєму житті ще не бачив і не знає. Як і те, що загалом
посередній актор Остап Ступка крім театру й кількох «злачних» місць теж нічого
в своєму житті не робив. Не кажучи вже про організацію якоїсь справи. І я вже
зовсім мовчу про собачу будку.
Так на якій підставі слід довіряти пані Королевській,
котра й команду для успішного державного управління не може підібрати?
Кажете такої немає в Україні? На щастя є. І крім
бізнесменів, акторів, футболістів ще існують надзвичайно широке поле добре
підготовлених юристів, істориків, політологів, філософів, економістів. Але вони
існують в паралельному світі. Вони не ходять на шоу і їх мало хто знає, лише
невелике інтелектуальне середовище. Вони самостійні й самодостатні й не будуть
биками в парламенті трощити мікрофони й щитові, виконуючи волю вождів. Так,
вони не зовсім у цьому сенсі керовані. І крім того, вони мислять стратегічними категоріями
національної відповідальності, а не тактичними вузькопартійними інтересами.
…До речі, Михайло Саакашвілі, яким так захоплювалася
Королевська підчас ефіру, не збудував у своєму житті жодної собачої будки. А країну
за короткий проміжок часу досить успішно модернізував. Чи не так?
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.